Відповідно до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.07.1995 № 133, туберкульоз є особливо небезпечною інфекційною хворобою.
У статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я) зазначено, що осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усувають від роботи та іншої діяльності, що може призвести до поширення інфекційних хвороб. Такі хворі підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави.
Згідно зі статтею 9 Основ законодавства про охорону здоров’я громадяни можуть бути визнані тимчасово або постійно непридатними за станом здоров’я до професійної або іншої діяльності, пов’язаної з підвищеною небезпекою для інших людей. Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III від роботи відсторонюють осіб-бактеріоносіїв, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб (якщо їх неможливо перевести на іншу роботу).
Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.04.1995 № 66 (далі — Інструкція № 66). Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 66 відстороненню підлягають, зокрема, хворі на небезпечні для інших людей інфекційні хвороби та особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань (що підтверджено медичним висновком).
Отже, особу можна обмежити у роботі за двох умов:
1) вона є носієм збудників інфекційного захворювання (у тому числі хвора);
2) цей вид діяльності пов’язаний з підвищеною небезпекою для інших людей (наприклад, якщо робота особи пов’язана з обслуговуванням населення).
Для встановлення подібного обмеження необхідне підтвердження того, що особа є бактеріоносієм. Проте навіть за наявності підтвердження не йдеться про повну заборону займатися цим видом діяльності. Обмеження діє лише до одужання працівника та зняття з нього статусу носія збудників інфекційного захворювання.
Також обмеження з виконання того чи того виду діяльності може встановлюватися членами медико-соціальної експертної комісії (далі — комісія). Відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 № 1317 (далі — Положення № 1317), комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв’язку з одним і тим самим захворюванням протягом п’яти місяців з перервою за останніх 12 місяців. У разі захворювання на туберкульоз — протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
Згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05.09.2011 № 561, захворювання на туберкульоз не включено у перелік підстав для встановлення групи інвалідності без строку переогляду.
Це означає, що за результатами медико-соціальної експертизи приймають рішення про наявність чи відсутність інвалідності. У зв’язку з видужанням обмеження щодо виконання певних видів діяльності скасовують.
