Лабораторні дослідження крові: пам'ятка-тест

Еритроцити або червоні кров’яні тільця становлять основну частину крові, надають їй червоного забарвлення. У процесі філогенетичного розвитку еритроцити виникли як спеціалізовані клітини, що переносять гази, зокрема кисень та вуглекислий газ. Цю функцію вони виконують за допомогою дихальних пігментів. Еритроцити людини — без’ядерні клітини, що мають форму дисків, увігнутих з двох сторін, діаметром 4,5-10,5 мкм (середній діаметр еритроцита — 7,55 мкм). Особлива форма еритроцитів сприяє виконанню основної функції — перенесенню дихальних газів, оскільки при такій формі дифузійна поверхня збільшується, а дифузійна відстань зменшується.

Тромбоцити — це без’ядерні клітини, утворені шляхом відщеплення ділянок цитоплазми від мегакаріоцитів (величезних структурних утворень у червоному кістковому мозку). Вони циркулюють у крові 5-11 днів, потім руйнуються у печінці та селезінці. Тромбоцити виконують гемостатичну, ангіотрофічну, регенераторну, транспортну та фагоцитарну функції.

Гемостатична. Тромбоцити виділяють речовини, що беруть участь у функціонуванні системи гемостазу. Їх називають тромбоцитарними факторами і нумерують арабськими цифрами.

Ангіотрофічна. Тромбоцити беруть участь у підтримуванні нормальної структури і відповідно функції мікросудин. Цю функцію вони здійснюють за рахунок їх здатності до адгезії, тобто тромбоцити приклеюються до судинної стінки, після чого виливають вміст всередину епітеліальних клітин.

Регенераторна. Цю функцію тромбоцити здійснюють за рахунок так званого чинника росту, що стимулює ріст ендотеліальних та гладком’язових клітин стінки кровоносних судин.

Транспортна. Перенесення у гранулах (АДФ, ферментів, серотонін). Фагоцитарна. Тромбоцити беруть участь у неспецифічному захисті організму, оскільки здатні до фагоцитозу чужорідних тіл, вірусів та імунних комплексів.

Лейкоцити — це білі (безбарвні) кров’яні тільця. У них є ядро і цитоплазма. Загальна кількість лейкоцитів у крові людини — від 4 до 9 г/л, у новонароджених — 16,7-30,0 г/л. Кількість лейкоцитів може змінюватися залежно від періоду доби та функціонального стану організму. Лейкоцити виконують захисну, транспортну, метаболічну та регенераторну функції.

Захисна. Завдяки цій функції лейкоцити можуть виходити (мігрувати) через ендотелій капілярів і рухатися у напрямку мікробів, чужорідних тіл, клітин на різних стадіях руйнування, комплексів антиген-антитіл. Швидкість лейкоцитів може досягати 40 мм/хв. Лейкоцити здатні захопити чужорідні тіла і за допомогою спеціальних ферментів переварити їх. Цей процес називається фагоцитозом. Один лейкоцит може захопити до 15-20 бактерій. Крім того, лейкоцити виділяють низку важливих для захисту організму речовин. Це насамперед антитіла, які мають антибактеріальні та антитоксичні властивості, речовини фагоцитарної активності.

Транспортна. Лейкоцити містять низку ферментів (протеази, пептидази, діастази, ліпази, дезоксирибонуклеази), які є у лізосомальних мішечках, та фізіологічно активних речовин (серотонін, гістамін, гепарин), які є у гранулах. Лейкоцити можуть адсорбувати деякі речовини і переносити їх на своїй поверхні.

Метаболічна. Лейкоцити здатні синтезувати білки, глікоген, фосфоліпіди.

Регенераторна. Лейкоцити виділяють трофони, які сприяють утворенню нових клітин.

Біоматеріал транспортують у спеціальних контейнерах (біксах, переносках), бажано термостійких, що витримують дезінфекцію. Кожна пробірка має бути закрита корком. На дно контейнерів кладуть чотири шари серветок. Супроводжувальну документацію (направлення) у контейнери (бікси) класти заборонено. Біологічний матеріал зберігають в окремому холодильнику, в якому не можна зберігати харчові продукти та лікарські засоби. Час від моменту збору проб крові до їх доставки у лабораторію має становити не більше двох годин за кімнатної температури (+18…+25 °С) або не більше 24 годин за температури +2…+8 °С.

Відмиті еритроцити — це донорські еритроцити, відмиті 1-3-кратно у фізіологічному розчині (після видалення плазми). Еритроцитовмісні середовища необхідно зберігати у побутовому холодильнику за температури + 2…+6ºС (залежно від консерванту) від 35 до 42 діб від моменту заготівлі за умови правильного транспортування. Відхилення від температурного режиму та умов зберігання і транспортування крові та продуктів крові можуть негативно вплинути на збереження її компонентів, а отже, — зменшити клінічну користь. Такі відхилення можуть також підвищити ризик поширення бактерій у компонентах крові під час зберігання і спричинити реакції на переливання, що мають потенційну загрозу для життя (наприклад септичний шок), і навіть призвести до смерті.

Групи крові генетично зумовлені відповідним набором антигенів, що містяться в еритроцитах, є постійними на все життя і не змінюються з віком, через хворобу або з інших причин. Стандартні сироватки виготовляють на станціях переливання крові. У кожної ампули сироватки має бути паспорт-етикетка із зазначенням групи крові, номеру серії, титру, строку придатності, адреси виробника. Усі стандартні сироватки залежно від групи крові мають своє кольорове маркування. Цоліклони (моноклональні антитіла) використовують замість стандартних сироваток, адже вони дають швидшу і виразнішу реакцію аглютинації порівняно зі стандартними сироватками й еритроцитами.

Відмінності між людьми за групами крові — це відмінності за складом певних антигенів та антитіл. Основна система класифікації крові — система АВ0. Залежно від наявності у крові аглютиногенів й аглютинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша група 0(І)ab — еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці крові є лише обидва аглютиніни (a і b), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга група А(ІІ)b — еритроцити містять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, в яких є аглютинін a. У сироватці є аглютинін b, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя група В(ІІІ)a — еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується аглютиніном b. Аглютинін a сироватки аглютинує еритроцити груп крові, що містять аглютиноген А.

Четверта група АВ(IV)о — еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. У сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.

На чисту пластинку наносять у певному порядку у два ряди дві різні серії стандартних сироваток 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) групи, поряд з якими наносять по маленькій краплі крові реципієнта (хворого) або донора. Кров із сироваткою перемішують, після чого легенько струшують пластинку протягом трьох хвилин. Потім додають по одній краплі фізрозчину. Результат вираховують через п’ять хвилин.

Відмінності між людьми за групами крові — це відмінності за складом певних антигенів та антитіл. Основна система класифікації крові — система АВ0. Залежно від наявності у крові аглютиногенів й аглютинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша група 0(І)ab — еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці крові є лише обидва аглютиніни (a і b), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга група А(ІІ)b — еритроцити містять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, в яких є аглютинін a. У сироватці є аглютинін b, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя група В(ІІІ)a — еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується аглютиніном b. Аглютинін a сироватки аглютинує еритроцити груп крові, що містять аглютиноген А.

Четверта група АВ(IV)о — еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. У сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.

На чисту пластинку наносять у певному порядку у два ряди дві різні серії стандартних сироваток 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) групи, поряд з якими наносять по маленькій краплі крові реципієнта (хворого) або донора. Кров із сироваткою перемішують, після чого легенько струшують пластинку протягом трьох хвилин. Потім додають по одній краплі фізрозчину. Результат вираховують через п’ять хвилин.

Відмінності між людьми за групами крові — це відмінності за складом певних антигенів та антитіл. Основна система класифікації крові — система АВ0. Залежно від наявності у крові аглютиногенів й аглютинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша група 0(І)ab — еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці крові є лише обидва аглютиніни (a і b), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга група А(ІІ)b — еритроцити містять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, в яких є аглютинін a. У сироватці є аглютинін b, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя група В(ІІІ)a — еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується аглютиніном b. Аглютинін a сироватки аглютинує еритроцити груп крові, що містять аглютиноген А.

Четверта група АВ(IV)о — еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. У сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.

На чисту пластинку наносять у певному порядку у два ряди дві різні серії стандартних сироваток 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) групи, поряд з якими наносять по маленькій краплі крові реципієнта (хворого) або донора. Кров із сироваткою перемішують, після чого легенько струшують пластинку протягом трьох хвилин. Потім додають по одній краплі фізрозчину. Результат вираховують через п’ять хвилин.

Відмінності між людьми за групами крові — це відмінності за складом певних антигенів та антитіл. Основна система класифікації крові — система АВ0. Залежно від наявності у крові аглютиногенів й аглютинінів розрізняють чотири групи крові.

Перша група 0(І)ab — еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці крові є лише обидва аглютиніни (a і b), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга група А(ІІ)b — еритроцити містять аглютиноген А, що аглютинується сироватками тих груп, в яких є аглютинін a. У сироватці є аглютинін b, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиноген В.

Третя група В(ІІІ)a — еритроцити містять аглютиноген В, який аглютинується аглютиніном b. Аглютинін a сироватки аглютинує еритроцити груп крові, що містять аглютиноген А.

Четверта група АВ(IV)о — еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. У сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові.

На чисту пластинку наносять у певному порядку у два ряди дві різні серії стандартних сироваток 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) групи, поряд з якими наносять по маленькій краплі крові реципієнта (хворого) або донора. Кров із сироваткою перемішують, після чого легенько струшують пластинку протягом трьох хвилин. Потім додають по одній краплі фізрозчину. Результат вираховують через п’ять хвилин.

Біологічну пробу проводять безпосередньо після венепункції шляхом струменевого триразового вливання по 10-15 мл крові з інтервалом у три хвилини (еритроцитарної маси, відмитих еритроцитів). Перед переливанням флакон з кров’ю необхідно витримати за кімнатної температури протягом 30-40 хвилин, в ургентних випадках — підігріти на водяній бані за температури не більше 37 °C. Біологічна проба на сумісність у дітей виконується так само, як і у дорослих, — триразово, але меншими порціями: дітям до двох років — 2 мл, до п’яти років — 5 мл, до 10 років — 10 мл, дітям старше 10 років — по 10-15 мл. Грубою помилкою є вливання вказаних доз крові не струменево, а крапельно. При крапельному вливанні можна перелити значно більшу кількість несумісної крові без вираженої реакції, але з подальшим розвитком посттрансфузійного шоку.

Відсутність реакції (збільшення частоти пульсу, частоти дихання, задишки, гіперемії обличчя, порушення зору, болю у попереку тощо) після триразової перевірки вказує на сумісність крові донора та хворого.

Якщо реакція на переливання з’явилась, потрібно негайно перетиснути систему і від’єднати її від голки у вені, для того, щоб підключити систему з фізрозчином або глюкозою. Після переливання флакон донора із залишками трансфузійної речовини зберігають у холодильнику протягом двох діб (48 годин). На гемаконі зазначають: ПІБ реципієнта, якому було зроблено трансфузію, час закінчення трансфузії.

Наявність аглютинації вказує на несумісність крові донора і реципієнта. Таку кров переливати не можна. При проведенні проби на сумісність використовують фрагменти полімерних трубок зі зразками еритровмісного середовища такого гемакону для запобігання розгерметизації всієї дози компонента.

Наявність аглютинації вказує на несумісність крові донора та реципієнта. Таку кров переливати не можна. При проведенні проби на сумісність використовують фрагменти полімерних трубок зі зразками еритровмісного середовища такого гемакону для запобігання розгерметизації всієї дози компонента.

Перед переливанням кожної дози крові або еритроцитної маси, плазми лікар зобов’язаний виміряти температуру, пульс, артеріальний тиск хворого та зафіксувати результат у його медичній карті. Протягом 15 хвилин після початку трансфузії пацієнт перебуває під постійним наглядом. Його температура та пульс мають бути зафіксовані через 15 хвилин після початку переливання кожної дози. По закінченні трансфузії повторно реєструють показники температури, пульсу та артеріального тиску.

Наступного дня після переливання крові пацієнту обов’язково проводять загальний аналіз сечі та крові. Зміни у поведінці хворого, кольорі шкіри, поява скарг на болі за грудиною, у попереку, підвищення температури тіла, прискорення пульсу, різке зниження артеріального тиску є ознаками посттрансфузійної реакції або ускладнень.

Реакція аглютинації — метод виявлення та ідентифікування антитіл або корпускулярних антигенів, заснований на феномені специфічної аглютинації.