Профілактика вірусних інфекцій у медичному закладі: алгоритми для працівників

Адміністрація закладу — організатор заходів з протидії вірусним інфекціям в ЛПЗ

Щоб ефективно запобігати інфікуванню медичних працівників вірусними інфекціями, адміністрація закладу має:

• дотримуватися санітарних норм до приміщень, де проводяться медичні процедури та маніпуляції;

• забезпечити матеріально­-технічне оснащення кабінетів та відділень;

• адаптувати накази МОЗ, обласного/міського департаменту охорони здоров’я, розробити локальні документи, маршрути пацієнта, стандартні операційні процедури, систематично перевіряти їх дотримання медичними працівниками;

• закупити препарати для екстреної профілактики;

• навчити медичний персонал універсальним заходам безпеки;

• забезпечити персонал засобами захисту та необхідним обладнанням;

• за можливості зменшити кількість інвазивних втручань;

• добросовісно проводити моніторинг аварійних ситуацій.

IX Конгрес MedSprava: стратегія успіху

Проте чимало залежить і від самих медичних працівників. У роботі вони мають дотримуватися епідемічно безпечних алгоритмів медичних маніпуляцій, знати інструкції з охорони праці, завжди за потреби надягати засоби індивідуального захисту:

• рукавички (завдяки їм у разі уколу в рану потрапляє на 46-­86% менше крові);

• халати, лабораторний спецодяг;

• екрани для обличчя, маски, захисні окуляри.

Кожен працівник, який працює з біологічними рідинами, повинен мати інструкцію на випадок виникнення аварійної ситуації.

Зокрема, у разі аварії медичний працівник має дотримуватися такого алгоритму дій:

• надати собі першу допомогу (наприклад промити рану під проточною водою);

• повідомити лікарю (якщо аварія сталася у молодшого спеціаліста з медичною освітою);

• скласти звіт про аварійну ситуацію;

• зафіксувати події в журналі аварій;

• пройти тестування;

• отримати результати тестування біологічного матеріалу, при роботі з яким сталася аварійна ситуація;

• отримати направлення до інфекціоніста;

• пройти початкове тестування в інфекціоніста для доведення того, що медичний працівник не був інфікований до аварійної ситуації;

• отримати консультацію щодо безпечної поведінки, проходження обстежень;

• за призначенням спеціаліста пройти постконтактну терапію та вакцинацію;

• дотримуватися режиму прийому препаратів.

ВЗЯТИ УЧАСТЬ ►►►

Роль інфекціоніста в профілактиці вірусних інфекцій

 На інфекціоніста покладають низку важливих завдань, серед яких:

• оцінка ризику інфікування;

• косультування;

• психологічна підтримка, надання рекомендацій з профілактики;

• тестування (одразу після випадку контакту, через 6, 12 тижнів і 6 місяців, у разі, коли аварійна ситуація сталася з біологічним матеріалом, інфікованим вірусом гепатиту С — до 12 місяців);

• призначення постконтактної терапії (оцінювання ризику і показань до постконтактної терапії);

• ознайомлення особи з режимом прийому препаратів і вимогами до проходження лабораторного обстеження.

Як надавати платні послуги з 1 січня 2025 року

Алла Худякова шеф-редактор Експертус Охорона здоров'я

Випадки надання медичних послуг за плату від юридичних і фізичних осіб. Розмежування платних послуг від послуг, які входять до програми медичних гарантій. Вимоги, яких мають дотримувати заклади охорони здоров’я під час надання платних послуг

Читайте консультацію

На етапі консультування важливу роль відіграє психологічна підтримка медика. Керівництво закладу, інфекціоніст тощо мають уникати звинувачень медичного працівника у виникненні аварійної ситуації.