Європейський вектор розвитку українського суспільства і системи державних інституцій та повага до гуманітарних цінностей, безумовно, сприяють розвитку сфери соціальних послуг та охорони здоров’я в Україні, підвищенню уваги з боку держави та громадськості до задоволення потреб населення у таких послугах.
Читайте: "Введення олійного розчину: алгоритм для медсестер"
Актуальність системного підходу до надання паліативної та хоспісної допомоги в Україні, на жаль, зростає разом із показниками захворюваності та смертності від тяжких та невиліковних хвороб. Нині належне правове регулювання системи надання паліативної та хоспісної допомоги є необхідною умовою для її подальшого розвитку та ефективного функціонування на території України.
Суть поняття паліативної допомоги
З точки зору системних підходів, насамперед, необхідно відзначити, що у законодавчій базі немає чіткого тлумачення поняття «паліативна допомога» — під ним варто розуміти комплекс соціальних послуг чи вид медичної допомоги?
Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 № 966IV (далі — Закон про соціальні послуги) особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, можуть надаватися певні види соціальних послуг.
Читайте: "Введення олійного розчину: алгоритм для медсестер"
Суб’єкти, що надають соціальні послуги, можуть надавати їх і в інших формах, не передбачених названою статтею Закону про соціальні послуги, але встановлених у постановах Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29.12.2009 № 1417 та «Про затвердження Порядку надання соціальних послуг із встановленням диференційованої плати та внесення змін до переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 19.12.2012 № 1184.
Водночас відповідно до статей 8 та 354 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801XII кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої належить, зокрема, і паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
Читайте: "Посадова інструкція лікаря загальної практики - сімейної медицини"
Кому надається паліативна та хоспісна допомога?
Паліативна та хоспісна допомога надається пацієнтам на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань і включає в себе комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також на надання психосоціальної і моральної підтримки членам їхніх сімей.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛінфекцію/СНІД» від 03.07.2007 № 368 паліативна допомога — це вид медичної допомоги, котрий спрямований на покращення якості життя пацієнтів і членів їх родин (сімей), які стикаються з проблемами невиліковної хвороби. У той час як специфічне (або етіотропне) лікування спрямоване на зміну перебігу хвороби, паліативна допомога має бути зосереджена на профілактиці і зменшенні страждань, які виникають на тлі прогресуючого захворювання. Раннє виявлення, визнання проблеми і ефективне лікування болю або інших фізичних, психосоціальних і духовних проблем — реквізити для забезпечення якісної паліативної допомоги.
Отже, відповідно до наведених норм паліативна допомога по суті є комплексом соціальних послуг, а за чинним законодавством — видом медичної допомоги, що надається медичними працівниками за медичними показаннями. Такий стан нормативно-правового регулювання спрямований на забезпечення надання медичної допомоги, однак він не сприяє залученню системи організації надання соціальних послуг.
Читайте: "Деонтологія середнього медичного персоналу"
Сучасний стан нормативно-правової бази з питань надання паліативної допомоги
В правовому регулюванні надання паліативної допомоги в Україні останні 5 років спостерігається активізація нормотворчого процесу з метою формування та закріплення відповідного напряму державної політики у сфері охорони здоров’я.
Водночас існує тенденція до надання паліативної допомоги тільки за окремими, хоч і важливими, нозологічними напрямами: онкозахворювання, СНІД і туберкульоз. Так, заходи з організації надання паліативної допомоги за цими нозологічними напрямами передбачено низкою нормативних актів:
- Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛінфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки» від 19.02.2009 № 1026VI;
- Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року» від 23.12.2009 № 1794VI;
- Законом України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012–2016 роки» від 16.10.2012 № 5451VI;
- Концепцією Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2013 № 356 р.
Читайте: "Накладання гірчичників: алгоритм для медсестер"
Лікувальні аспекти надання паліативної допомоги встановлено такими нормативними документами:
- наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛінфекцію/СНІД» від 03.07.2007 № 368;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження та впровадження медикотехнологічних документів зі стандартизації паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі» від 25.04.2012 № 311.
Системний підхід до надання паліативної та хоспісної допомоги
Залучення соціальних служб при наданні паліативної допомоги на сьогодні передбачається тільки у сферах протидії СНІДу та туберкульозу. Враховуючи позитивний досвід співпраці із соціальними службами та успішну розробку спільних державних стандартів соціальних послуг у сфері протидії СНІДу та туберкульозу, така співпраця була б ефективною і при розробці системних підходів до організації надання паліативної допомоги в Україні при інших захворюваннях.
Читайте: "Завантажте: алгоритм внутрішньовенного уведення ліків"
Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Примірного положення про лікарню «Хоспіс» (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз» від 11.06.2010 № 483 затверджено положення про структурні одиниці, в яких надається паліативна допомога хворим на туберкульоз. Більш комплексний підхід до організації паліативної допомоги незалежно від нозології реалізований у Законі України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 07.07.2011 № 3612VI. На виконання цього закону наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» від 05.10.2011 № 646 передбачено при плануванні та прогнозуванні розвитку мережі комунальних закладів охорони здоров’я у пілотних регіонах враховувати необхідність створення хоспісу як закладу вторинної медичної допомоги та визначено порядок створення хоспісів, а обов’язок надання паліативної допомоги покладено на центри первинної медикосанітарної допомоги.
Першим нормативно-правовим актом щодо порядку надання паліативної допомоги, в якому реалізовано системний підхід, є прийнятий Міністерством охорони здоров’я України наказ «Про організацію паліативної допомоги в Україні» від 21.01.2013 № 41. Ним затверджено порядок надання паліативної допомоги, перелік медичних показань для її надання, визначено основні поняття, завдання та порядок організації надання цієї допомоги, закріплено підстави для надання спеціалізованої паліативної допомоги мультидисциплінарною командою та можливість отримувати цю допомогу вдома.
Читайте: "Введення інсуліну: алгоритм для медсестер"
Доступ паліативних пацієнтів до знеболення
Окремим напрямом нормативно-правового регулювання у сфері паліативної допомоги є доступ паліативних пацієнтів до знеболення. Питання обігу та призначення пацієнтам опіоїдних анальгетиків тривалий час потребувало врегулювання, аби було припинено порушення прав людини, закріплених статтями 28, 49 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96ВР. За активної співпраці громадськості, органів державної влади та міжнародних організацій було розроблено та прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я» від 13.05.2013 № 333. Цей нормативно-правовий акт врегульовує процес забезпечення лікарськими засобами, що містять наркотичні речовини, хворих, в тому числі і паліативних, як в лікувально-профілактичних закладах, так і в умовах стаціонару вдома. Прийняття зазначеної постанови обумовило необхідність перегляду та внесення змін до низки нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України, результати цієї роботи можна очікувати вже до кінця 2013 року.
Читайте: "Документація стоматологічного кабінету"
Таким чином, сьогодні для стабільного функціонування системи надання паліативної допомоги необхідно прийняти низку нормативно-правових актів, зокрема концептуальні та програмні документи, такі як стратегія розвитку паліативної допомоги в Україні, державна цільова програма розвитку паліативної допомоги; практичні галузеві стандарти для медичних та соціальних послуг, створивши правові підстави для взаємодії медичної та соціальної галузей.
