Гіпертонічна хвороба — це одна з найпоширеніших хвороб системи кровообігу, яка є частою причиною тимчасової та стійкої втрати працездатності, смертності. Зокрема, у структурі причин втрат серед населення України внаслідок зменшення тривалості здорового життя хвороби системи кровообігу становлять 66,5%. Ці захворювання щороку стають причиною 4,3 випадків та 72,1 днів непрацездатності на 100 працівників. Саме через них щороку інвалідами стають 1415 осіб на 10 тисяч населення.
Читайте: "Спілкування медсестер з важкохворими пацієнтами"
Аналіз чинної системи організації вторинної профілактики гіпертонічної хвороби свідчить, що попри високі досягнення у стандартизації надання медичної допомоги, а саме впровадження локальних протоколів надання медичної допомоги хворим на гіпертонічну хворобу, все одно спостерігається збільшення кількості випадків та днів тимчасової втрати працездатності у зв’язку з гіпертонічною хворобою.
Наведені аргументи свідчать про розбіжність між наявними можливостями інформаційно-методичного, матеріально-технічного і організаційного забезпечення організації вторинної профілактики гіпертонічної хвороби та її результатами. Причинами цього часто є недостатній рівень виконання хворими рекомендацій щодо коригування способу життя та порушення проведення антигіпертензивної терапії.
Вивчення причин недотримання рекомендацій здорового способу життя дало змогу стверджувати, що близько двох третин хворих мають бажання їх виконувати, але їм у цьому заважають переважно такі чинники:
- брак часу через нерівномірне навантаження під час виконання професійних обов’язків;
- неможливість виконувати рекомендації щодо здорового способу життя у зв’язку з ненормованим робочим днем;
- відсутність фінансових можливостей.
Розглянемо, як можна підвищити прихильність хворих до лікування гіпертонічної хвороби.
Читайте: "Стандарти медичної сестри стоматології"
Наближення здоров’язберігальних технологій до місця роботи
Одним із можливих шляхів підвищення ефективності вторинної профілактики гіпертонічної хвороби є наближення здоров’язберігальних технологій до місця роботи хворих на гіпертонічну хворобу. Розв’язати таке завдання організаційними методами можливо через розширення функціональних можливостей таких структурних підрозділів закладів охорони здоров’я, як пункти охорони здоров’я, де надається первинна та швидка медична допомога.
Пункти охорони здоров’я організовують на підприємствах. Вони не є самостійними лікувальними установами і зазвичай входять до складу найближчої поліклініки або медикосанітарної частини. У пунктах охорони здоров’я надають долікарську або першу лікарську допомогу при травмах, раптових захворюваннях і професійних отруєннях, здійснюють планові лікувальнооздоровчі заходи, профілактичні огляди, диспансерне спостереження, санітарнопросвітню роботу.
Основними здоров’язберігальними технологіями таких пунктів є фітнес-зали та надання консультацій щодо коригування способу життя лікарями-терапевтами.
Наявність пункту охорони здоров’я за місцем роботи хворого на гіпертонічну хворобу дасть йому змогу виконувати фізичні навантаження у вільний від роботи час та отримувати консультації терапевта для індивідуалізованого призначення лікувальнопрофілактичних та оздоровчих заходів. Як наслідок, вплив на усунення чинників ризику прогресування гіпертонічної хвороби стане більш ефективним, підвищиться мотивація до лікування та зросте можливість дотримуватися рекомендацій щодо здорового способу життя.
Читайте: "Медична документація кабінету інфекційних захворювань"
Призначення економічно доступної гіпотензивної терапії
Передумовою наступного кроку у пошуку шляхів зниження кількості ускладнень гіпертонічної хвороби стало вивчення причин порушення хворими регулярності прийому гіпотензивних препаратів. Результати досліджень засвідчили, що, окрім неуважного ставлення до власного здоров’я через брак часу (близько 39% хворих) та недостатньої обізнаності щодо наслідків порушення схем лікування (близько 42% хворих), кожен п’ятий хворий також відзначив високу вартість гіпотензивної терапії.
Разом із тим, за результатами експертного дослідження амбулаторних карт виявлено перевагу (близько 74% випадків) у призначенні лікарями гіпотензивних препаратів іноземного виробництва: країн Європейського Союзу — близько 36% випадків та індійського виробника — близько 38% випадків. Фінансові витрати на препарати іноземного виробництва порівняно із вітчизняними вищі — у 4,5 та 1,7 разів відповідно. Саме це стало основою при створенні фармакоекономічного підходу, який полягає у вдосконаленні прийняття лікарем клінічного рішення.
Отже, лікарі мають індивідуалізовано призначати хворим гіпотензивну терапію із врахуванням їхніх фінансових можливостей. У результаті цього буде створено додаткові можливості для хворих щодо забезпечення себе тривалим і безперервним лікуванням та підвищиться медичний і соціальний ефект вторинної профілактики гіпертонічної хвороби.
При розробленні наведених у статті методів удосконалення організації вторинної профілактики гіпертонічної хвороби враховувався сучасний рівень досягнень медичної науки та розвитку медикопрофілактичних технологій в умовах обмеженого використання ресурсів.
Ефективність цих методів доведена на основі об’єктивних та суб’єктивних показників. Результати порівняльного аналізу свідчать, що за умови їх впровадження кількість днів тимчасової непрацездатності зменшувалася на 60%, а кількість викликів швидкої допомоги зменшувалася більш ніж у два рази.
Читайте: "Локальні протоколи медичної сестри: накладання пов'язок на голову"
