Електронний реєстр пацієнтів: історія, організація та захист персональних даних

Електронний реєстр пацієнтів - це інформаційна система МОЗ. Вона запроваджена для того, щоб зробити медичну допомогу, яку надають в закладах охорони здоров’я, ефективнішою та своєчасною. Окрім того, реєстр покликаний допомогти медичним працівникам у збиранні та зберіганні точних статистичних  даних.

Читайте: "Організовуємо архів медичного закладу"

 Ресурси, потрібні для функціонування реєстру:

• Інформаційні технології
• Електронний документообіг
• Електронний цифровий підпис.

Дані про пацієнтів, їх лікування до реєстру повинні вносити усі медичних заклади, не залежно від форми власності. Вказують: 

•    Інформацію з медичної документації;
•    Дані про медзаклад, в якому хворий проходив лікування;
•    Медичні послуги, які отримав пацієнт;
•    Ліки та медичні вироби, які були закуплені для пацієнта за рахунок державного чи місцевого бюджету;
•    Документацію, яка підтверджує згоду пацієнта на медичне втручання.

Читайте: "Книга запису викликів лікаря додому: заповнюємо форму № 031/о"

! Важливо: Медичні заклади вважаються власниками реєстру. Перед занесенням даних про пацієнта до реєстру  вони повинні попередньо отримати його згоду на обробку персональних даних. За захист персональних даних пацієнтів  відповідає медзаклад.  

Забезпечення належного захисту інформації конфіденційного характеру про фізичну особу при обміні такими відомостями з іншими закладами охорони здоров’я з використанням технічних засобів є вкрай  важливим. Він реалізується шляхом розроблення належного технічного і інформаційного забезпечення захисту інформації, що міститься в електронному вигляді.
Зазначимо, що заклад охорони здоров’я є місцем, в якому зосереджується найбільша кількість персональних даних про особу. Тому адміністрації закладу, незалежно від форми власності, слід приділити особливу увагу опрацюванню запитів правоохоронних органів щодо надання інформації про фізичну особу, зокрема, про стан її здоров’я.

Обмін даними через електронний реєстр пацієнтів можливий шляхом:

• Комунікації між медичними закладами
• Обміну відомостями між органами виконавчої влади, організаціями тощо. 

Читайте: "Телемедицина як засіб консультування пацієнтів закладів охорони здоров’я"

Медико-­соціальні основи загальнодержавного електронного реєстру пацієнтів

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 № 546 затверджено Положення про електронний реєстр пацієнтів, яке набуло чинності 27.06.2012. Це положення регламентує принципи роботи електронного реєстру пацієнтів та передбачає створення єдиної інформаційної системи збору, реєстрації, накопичення, оновлення, використання та розповсюдження інформації щодо фізичних осіб і надання їм медичної допомоги.

Історичні передумови створення загальнодержавного електронного реєстру пацієнтів

Слід зазначити, що для України створення різного роду реєстрів пацієнтів не є новиною. Першим важливим досвідом у цьому напрямі було створення реєстру постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, який містив відомості про людей, що захворіли внаслідок Чорнобильської трагедії. Цей реєстр допоміг організувати певну службу щодо надання медичної допомоги цій категорії населення України.

Іншим важливим досвідом стало створення реєстру онкохворих, який функціонує і досі. Цей реєстр допоміг провести епідеміологічні дослідження щодо розповсюдження та перебігу онкозахворювань та відпрацювати певні принципи боротьби з ними.

Крім вищезазначених в Україні функціонують реєстри хворих на цукровий діабет, людей, які перенесли інфаркт міокарду та туберкульоз, а також деякі інші медичні реєстри.

Всі реєстри пацієнтів, що існують і функціонують сьогодні, розроблені у вигляді окремих баз даних, що містять необхідну інформацію про певні категорії населення України. У зв’язку з тим, що реєстри розроблялися різними колективами спеціалістів, вони відрізняються один від одного за принципами та методами реалізації, а тим більше не мають мережевої організації. Створення і впровадження загальнодержавного електронного реєстру пацієнтів повинно вирішити ці проблеми: уніфікувати подання інформації і зробити можливим використання особистих даних пацієнтів в електронній мережі галузі охорони здоров’я.

Читайте: "Організовуємо архів медичного закладу"

Організація створення загальнодержавного електронного реєстру пацієнтів

В деяких випадках роботі над створенням загальнодержавного електронного реєстру пацієнтів не приділяється належної уваги, оскільки важливішими можуть здаватися такі проблеми, як організація медичної допомоги, фінансування медичного обслуговування і потреб у лікарських засобах. Але планування, яке спрямоване на вирішення цих та інших проблем, повинно базуватися саме на знаннях про кількість хворих, яким надається така допомога, якість та рівень послуг, які вони отримують, місцезнаходження хворих та рівні медичного закладу, який ними опікується. Таку інформацію практично неможливо отримати з паперових звітів, що складаються медичними закладами. До того ж вся державна звітність дає змогу отримати лише частину такої інформації. Отже формування єдиної бази даних про пацієнтів, створення інформаційної інфраструктури на основі сучасних телекомунікаційних технологій покликані вирішити питання уніфікації і збереження повних даних про осіб, що проходили лікування. Це буде корисним як для держави, так і для пацієнтів.

У загальнодержавному електронному реєстрі пацієнтів буде зібрано особисті дані пацієнтів з усієї країни в єдиний документ, який дозволить запобігти дублюванню даних.

Формування єдиної бази даних пацієнтів, створення певної інформаційної інфраструктури на основі сучасних телекомунікаційних технологій вирішить цю державну проблему. Саме така інформація і повинна міститися у загальнодержавному реєстрі пацієнтів.

Читайте: "Врачебная ошибка: виды, причины, наступление и освобождение врача от ответственности"

Загальнодержавний електронний реєстр пацієнтів покликаний допомогти у вирішенні таких основних завдань:

• краще зрозуміти розповсюдженість хвороб;

• виявити недоліки у системі надання медичної допомоги;

• визначити економічні та соціальні потреби системи охорони здоров’я;

• ефективно управляти з боку держави процесами формування фармринку та ринку медичних послуг.

Інформація, яка спрямована допомогти у вирішенні поставлених завдань, повинна містити такі складові:

• кількість хворих, яким надається допомога;

• якість і рівень послуг, які вони отримують;

• місцезнаходження хворих;

• рівень медичного закладу, який ними опікується.

Задля ефективності та зручності використання електронний реєстр пацієнтів повинен бути:

точним (тому що на підставі даних будуть прийматися управлінські рішення. Неправильні дані призведуть до неефективних управлінських рішень і зниження якості організації надання медичної допомоги);

простим у використанні (для зменшення кількості помилок і для спрощення роботи з даними);

повним (впливає на якість формування управлінських рішень — відсутні дані знижують точність і погіршують якість даних. Тому виникає необхідність вводити повні відповіді або ті відповіді, які формуються лікарем).

Читайте: "Аттестационное дело медсестры: документы и пример отчета"

Визначення понять

Медичний реєстр пацієнтів — це база даних людей, які звернулися за медичною допомогою до лікувально­профілактичних закладів різного рівня з приводу певних хвороб. За визначенням ВООЗ медичний реєстр пацієнтів повинен містити інформацію про такі особисті дані:

• вік;

• стать;

• тип захворювання, ступінь тяжкості;

• вид і характер отриманого лікування у тому чи іншому медичному закладі і наданого тим чи іншим лікарем.

Зазвичай ця інформація зберігається у комп’ютерній базі даних.

Локальний електронний реєстр пацієнтів медичного закладу — це база даних чи інформації про людей, які звернулися за медичною допомогою до конкретного лікувально­профілактичного закладу з приводу тих чи інших хвороб.

Задля створення локальних електронних реєстрів лікувально­профілактичних закладів слід стандартизувати порядок виконання записів і зберігання інформації про пацієнтів.

Крім того, оскільки пацієнти знаходяться під наглядом не тільки одного лікаря чи клініки, вони можуть бути включені до електронного реєстру різних лікувально­профілактичних закладів багато разів. Пріоритетним завданням повинно стати постійне корегування та оновлення електронного реєстру пацієнтів, які знаходились під наглядом, померли чи більше не обслуговуються медичним закладом. Окрім стандартизації порядку виконання записів і зберігання інформації локальні електронні реєстри пацієнтів потребують стандартизації збору даних.

До програми реформування галузі входить обмін отриманими даними між медичними закладами, що допоможе контролювати рух пацієнтів та прогнозувати завантаженість медичних закладів, підвищити рівень прийняття рішень при лікуванні хворих чи для проведення відповідних досліджень. Обмін даними відбуватиметься за допомогою локальних електронних реєстрів медичних закладів.

Читайте: "Обработка рук медицинских работников"

Загальнодержавний електронний реєстр пацієнтів — це база даних, яка створена мережею лікувально­профілактичних закладів та установ і містить інформацію з локальних електронних реєстрів пацієнтів.

Крім демографічних даних загальнодержавний реєстр пацієнтів повинен містити докладну клінічну інформацію про пацієнта:

• основний діагноз та супутні захворювання;

• методи лікування наявних захворювань;

• дані про госпіталізацію та медичні заклади, де здійснювалося лікування й інформацію про відповідних лікарів.

Збір даних для електронного реєстру пацієнтів

Збір даних — це нелегка робота для людей, які є збирачами інформації, оскільки дані повинні збиратися максимально ефективно. Збір великої кількості даних — це компроміс, оскільки неможливо задовольнити кожного користувача запитуваною інформацією. Кожна частина зібраних, але невикористаних даних, віднімає у збирача час ще й на внесення до реєстру інформації про кожного хворого. Тому перш ніж почати збір даних потрібно визначити, для яких цілей потрібна інформація. Жодна частина даних не повинна збиратися без заздалегідь відомої тактики аналізу цих даних і запитань, на які планується отримати відповідь.

Як відомо, сьогодні в охороні здоров’я України ведеться більше 500 облікових форм медичних документів. Зрозуміло, що далеко не всі з них повинні бути джерелом даних для електронного реєстру пацієнтів. Джерелом таких даних можуть стати облікові форми, які характерні для рівнів надання медичної допомоги, а тому ведуться тими медичними закладами, що діють в межах цих рівнів. Це насамперед стосується форм первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №      » та № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №      », затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 № 110, а також відповідних облікових форм, що ведуться закладами сімейної медицини, дитячими медичними закладами, пологовими будинками чи спеціалізованими медичними закладами.

Читайте: "Форма № 063/о: Карта профилактических прививок"

Метод збору даних

Метод збору даних переважно залежить від місцезнаходження даних. Зазвичай дані найефективніше збираються в місцях медичного обслуговування як складова частина звичайної клінічної практики, такі дані є найточнішими і найсвіжішими. Однак, залежно від виду реєстру можуть застосовуватися й інші методи збору даних.

Захист персональних даних

Від того, наскільки буде дотримана етичність і конфіденційність особистої інформації у процесі створення загальнодержавного електронного реєстру пацієнтів, може залежати його успіх. Тому на даному етапі дуже важливо дати відповіді на два запитання: «Хто буде власником даних?», «Як забезпечується конфіденційність інформації про хворих?».

Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297­VI, інші законодавчі акти, що регламентують дотримання конфіденційності, дизайн електронного реєстру та досвід користування ним диктуватимуть відповіді на ці запитання. Однак, рішення щодо цих проблем повинно бути заздалегідь відомо, зрозуміло і прийнято всіма сторонами. У дійсності, дані належать пацієнтам. Їх використання в загальнодержавному реєстрі виправдовується тим, що вони сприяють удосконаленню системи охорони здоров’я, зокрема покращанню здоров’я населення. Якщо пацієнти це розумітимуть і будуть впевнені в дотриманні анонімності при використанні їхніх даних, вони будуть активно підтримувати використання особистої інформації з цією метою.