Правила поводження і транспортування зараженої ВІЛ-інфекцією крові викладені в «Інструкції з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією», яка затверджена наказом МОЗ від 25 травня 2000 р. № 120.
Перш за все, варто пам’ятати, що будь-які маніпуляції з кров’ю виконують винятково за допомогою відповідного обладнання – гумових груш, дозаторів тощо. І одразу після того, як працівник узяв із контейнера біологічний матеріал чи кров, цю ємкість потрібно щільно закрити. Для цього використовують корки, зроблені з гуми чи пластику.
Читайте: "Комісія з інфекційного контролю: положення та плани роботи"
Якщо ж кров транспортують, то вимоги безпеки до запаковування контейнерів висуваються ще більш суворі. Аби попередити витікання рідини, ємкість з нею додатково закріплюють в штативах, які уже потім кладуть у пенали чи подібні упаковки. Щоб ще більше убезпечити контейнери від будь-якого пошкодження, на дно пеналу чи бікса вкладають м’яку серветку, складену чотири рази. Ємкості, у яких безпосередньо зберігається кров, потрібно не просто щільно закривати, а й додатково на місці стику заклеїти лейкопластирем, а бікси скріпити пломбами чи додатковими замками.
Після того, як контейнери доставлять в потрібне місце, а ємкості з рідиною виймуть, їх потрібно додатково обробити дезинфікуючим розчином.
Читайте: "Методи стерилізації виробів медичного призначення"
Згідно з Інструкцією, найкраще для транспортування крові підходить сумка-холодильник, адже вона забезпечує хорошу ізоляцію не лише від можливих пошкоджень в процесі транспортування, а й від дії температуних чинників. А от використання коробок чи пластикових пакетів з цією метою суворо заборонено. Класти медичну документацію у бікси не можна.
