Головна медична сестра має чимало різнопланових посадових обов’язків. Для того, щоб заклад охорони здоров’я функціонував нормально, на плечі головної медичної сестри покладено також і функції HR-менеджера, психолога-консультанта, супервізора та «польового» тренера. Мотивування підлеглих медичних працівників є непростим завданням, оскільки ситуація ускладнюється специфікою нормативного поля, в якому працюють українські медики.
Як набрати бали до атестації 2020
Форми матеріального стимулювання медперсоналу
Грошова винагорода є компенсаційним чинником, тоді як відчуття справедливості цієї винагороди — чинник мотиваційний. На жаль, при недостатньому рівні офіційної зарплатні мотивом для того, щоб лишатися на робочому місці, може стати пошук неофіційних джерел прибутку. Це відбувається через досить поширене ігнорування додаткових форм матеріального стимулювання, таких як премії, оплата харчування, безкоштовні путівки для оздоровлення, оплата проїзду до закладу охорони здоров’я (якщо він розташований далеко від маршрутів міського транспорту), пільгові умови обслуговування членів сімей.
Розвиток організаційної культури
Ще однією проблемною сферою, що потребує уваги та впровадження мотиваційних заходів, є розвиток організаційної культури. На жаль, багато лікарів та пацієнтів недооцінюють вклад медичної сестри у лікувально-діагностичний процес. Тому вкрай необхідно будувати взаємини у рівноправному, партнерському стилі між працівниками усіх рівнів. Ставлення до вищої сестринської освіти, так само, як і до підвищення кваліфікації фахівців із середньою спеціальною освітою, часто буває доволі скептичним. Некоректне звертання та неповажне ставлення до молодшого медичного і середнього персоналу значною мірою знижують трудову мотивацію.
Підвищення кваліфікації медичних сестер
Особливої уваги потребує навчання, підвищення кваліфікації та самовдосконалення медичних сестер. Як і раніше, можливості у цій сфері нині залишаються обмеженими. Для того, щоб у працівника з’явилася мотивація до професійного зростання, він повинен чітко розуміти систему вимог, що висуваються до його фаху, та усвідомлювати мету і завдання навчання. Адже часто воно потребує залучення особистого часу, а інколи й коштів працівника. Цілком доцільно заохочувати взаємонавчання, обмін досвідом між молодшим та середнім медичним персоналом різних відділень закладу охорони здоров’я, створення «школи молодих медичних сестер». Реалізація потреби у навчанні та розвитку з одного боку та безпосередня участь медичних сестер у педагогічній діяльності з другого разом є потужним мотиваційним чинником для значної частини працівників. У цьому контексті варто згадати про необхідність підвищувати рівень комп’ютерної грамотності працівників. Маючи навички користування інтернет-ресурсами, медичний працівник розширює можливості самоосвіти, обміну досвідом і спілкування з колегами.
Популяризація суспільної значущості професії
У структурі професійної мотивації престиж професії відіграє неостанню роль. Популяризацію та пропаганду суспільної значущості професії можна і варто починати за принципом «маленьких кроків», описаним Антуаном де Сент-Екзюпері. Як варіант такої популяризації можна запропонувати призначення старшого зміни чи більш досвідченої медичної сестри куратором-наставником. Навіть за відсутності різниці в оплаті праці введення такого статусу допоможе підвищити авторитет та віддати належне багаторічному досвіду роботи.
Профілактика швидкого професійного вигоряння
Варто не забувати про те, що медичні сестри отримують великі фізичні та психічні навантаження, і це призводить до швидкого професійного вигоряння. Вигоряння медичних працівників значно деформує систему ціннісних орієнтацій особистості, акцентуючи увагу на матеріальних цінностях на шкоду духовним, зміщує мотивацію праці з внутрішньої у бік зовнішньої. У таких випадках підвищенню мотивації може посприяти організація балінтовських груп, спрямована на профілактику професійного вигоряння, а також забезпечення медичних сестер можливістю отримати кваліфіковану індивідуальну допомогу психолога.
Згуртованість колективу
Медичним працівникам варто брати активну участь у формуванні місії закладу охорони здоров’я (якщо вона у поточний момент відсутня) або ж вивчати і популяризувати вже наявну місію, вносити свої пропозиції та правки, що є важливими саме для їх сфери діяльності, обговорювати можливий внесок медичних сестер у підвищення культурного рівня закладу охорони здоров’я.
Почуття своєї належності до великої згуртованої команди, що дотримується загальних етичних принципів та об’єднана професійною повагою і довірою, практично стовідсотково розв’язує проблему мотивації праці. На жаль, такий стан речей є швидше ідеалом, досягти якого майже нереально. Проте усвідомлене докладання зусиль для досягнення цієї мети принесе свій результат.
Робота головної медичної сестри з мотивації підлеглих
Основними напрямами роботи головної медичної сестри з підвищення мотивації можуть бути:
- підвищення престижу та пропаганда суспільної значущості професії; популяризація місії медичної сестри;
- з’ясування потреб і напрямів додаткового матеріального стимулювання працівників (премії, харчування і проїзд, пільгове обслуговування членів сім’ї тощо);
- вклад у розвиток організаційної культури: роз’яснення етичних принципів роботи, сприяння поліпшенню комунікації працівників;
- створення програм адаптації молодих спеціалістів, вивчення трудової мотивації персоналу методами письмових і усних опитувань, розгалуження посадових обов’язків з можливістю поетапного кар’єрного зростання;
- підвищення самооцінки медичних працівників шляхом усних і письмових подяк, схвалення проявленого професіоналізму, підвищення конкурентоспроможності працівників;
- профілактика професійного стресу та синдрому професійного вигоряння: створення балінтовської групи для медичних сестер, роз’яснення ефективності психологічних консультацій і психотерапевтичної роботи, навчання персоналу навичкам антистресової поведінки, проведення соціально-психологічних тренінгів;
