Уже загальновідомо, що з 1 січня 2017 року втратять чинність акти санітарного законодавства, видані за часів СРСР, які на сьогодні застосовуються на території України. У зв’язку з цим постала проблема, що на деякі санітарні правила досі не розроблено нових нормативних документів. Йдеться, наприклад, про Санітарні правила устрою, устаткування і експлуатації лікарень, пологових будинків та інших лікувальних стаціонарів від 29.06.1990 (СанПіН 5179-90; далі — Санітарні правила устрою, устаткування і експлуатації лікарень), а також про Санітарні правила устрою, устаткування, експлуатації амбулаторно-поліклінічних установ стоматологічного профілю, охорони праці та особистої гігієни персоналу від 28.12.1983 № 2956а-83 (далі — Санітарні правила устрою, устаткування, експлуатації амбулаторно-поліклінічних установ стоматологічного профілю).
Проте, проаналізувавши ці нормативні документи, можна зробити висновок, що на сьогодні більшість питань щодо організації санітарно-протиепідемічного режиму у закладах охорони здоров’я регулюється нормативними актами вже незалежної України. Так, велика частина зазначених вище санітарних правил продубльована у чинних ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я». Перинатальні центри можуть керуватися Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до розміщення, облаштування, обладнання та експлуатації перинатальних центрів», затвердженими наказом МОЗ від 26.01.2012 № 55.
Варто зазначити, що деякі норми Санітарних правил устрою, устаткування і експлуатації лікарень на сьогодні вже не є актуальними, наприклад, вимоги щодо використання хлору. Нині є велика кількість інших, більш ефективних, дезінфікуючих засобів, до кожного з яких є детальна інструкція. Тому регламентувати їх застосування окремим нормативним документом немає потреби, й медичний заклад може самостійно приймати рішення щодо вибору дезінфікуючих засобів.
Отже, питання, чи потрібно розробляти нові вимоги, аналогічні до Санітарних правил устрою, устаткування і експлуатації лікарень, є досить неоднозначним. Адже деякі вимоги радянських санітарних норм не тільки втратили актуальність, а й певною мірою на сьогодні є абсурдними. Наприклад, вимога, що керамічна плитка у приміщенні має бути певного кольору (салатова чи блакитна). Сьогодні промисловість може виготовити велику кількість відтінків кольорів. Але оскільки ця норма залишатиметься чинною, то контролюючі органи матимуть підставу розцінювати плитку у приміщенні медзакладу, наприклад, світно-блакитного або темно-зеленого кольору, як порушення вимог і накладати штраф.
Щодо роботи приватних медичних закладів, то чимало думок про те, що вимоги радянських санітарних правил для них тягар, який не дає розвиватися.
