Воші — це специфічні паразити, які є переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу. Ураження ними відбувається при безпосередньому контакті з завошивленими особами, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.
При значній завошивленості людини воші можуть переповзати по підлозі та по різним предметам, при цьому вони зберігають життєздатність упродовж двох діб. Тому кожен, хто часто перебуває у місцях скупчення та частої зміни людей, наприклад у транспорті під час подорожей, ризикує заразитися педикульозом.
Перегортаючи сторінки історії, помітимо, що проблема педикульозу супроводжує людство вже дуже давно. Ще армія Наполеона потерпала від вошей, в результаті чого від висипного тифу, переносником якого були воші, померло більше половини його військового складу. У війні 1877−1878 рр. у кавказькій армії із 1000 військових кожні 64 особи хворіли на тиф, а вже під час російсько-японської війни (1904−1905 рр.) важливу роль стали відігравати профілактичні заходи проти педикульозу (кип’ятіння білизни, періодичні огляди солдат на наявність педикульозу тощо), в результаті чого в російських військах кількість хворих на висипний тиф була невеликою.
На жаль, в Україні досить часто реєструють випадки педикульозу, тому медичні працівники (зокрема, медичні сестри) мають добре володіти методами профілактики та знати особливості знищення вошей різних видів на всіх стадіях розвитку.
Життєвий цикл вошей
Протягом свого життя воші перебувають на тілі людини та живляться її кров’ю. Тривалість життя воші становить від 20 до 45 днів. При цьому кожний паразит проходить 3 стадії розвитку:
1) яйце (гнида);
2) личинка;
3) статевозріла воша.
У середньому на добу самиця відкладає до 10 яєць (гнид), а за все своє життя — близько 300. Яйце має довгасту форму довжиною від 1 до 1,5 міліметрів, жовтувато-білого кольору. Яйця щільно прикріплюються до волосся, білизни або іншого одягу особливою клейкою речовиною.
Варто зазначити, що для розвитку яєць важливе значення має температура зовнішнього середовища. Так, за температури 38 °С яйця розвиваються впродовж 5 днів, а за температури 25 °С —16 днів. Якщо ж температура нижче від 25 °С, яйця розвиватимуться дуже повільно або не розвиватимуться взагалі.
На наступній стадії розвитку яйце перетворюється на личинку сірувато-коричневого кольору. Личинка пересувається за допомогою трьох пар ніжок з кігтиками, що дає їй змогу міцно триматися на волоссі або тканині.
Дорослі воші мають сірувато-коричневе забарвлення, яке темнішає після кровосмоктання. Паразити пересуваються за допомогою трьох пар ніжок з кігтиками, долаючи до 20 см за хвилину.
Види вошей
На тілі людини може паразитувати три види вошей: головна, платтяна (одежна) та лобкова. Головна паразитує на волосяній частині голови, платтяна — переважно у складках одягу та білизни. Інфестація людини головними або одежними вошами викликає паразитарне захворювання — педикульоз.
Симптомами ураження педикульозом є свербіж волосяної частини голови, що виникає внаслідок подразнення секретом воші в місці укусу. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти паразита, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють у кров людини, інфікуючи її.
У свою чергу лобкова воша паразитує на волосяній частині лобка та під пахвами. Ураження лобковими вошами прийнято називати фтиріозом.
Види вошей, що живуть на тілі людини:
У сучасних умовах в різних вікових та соціальних групах населення спостерігають стійке переважання інфестації головними вошами порівняно з одежними та лобковими.
Головна воша найчастіше живе у волосяній частині голови, в основ-ному на скронях, потилиці, тім’ї, але може зустрічатися також на тілі, одязі, білизні. Самиця відкладає на волоссі до 4 яєць на день та близько 150 яєць за життя. Яйця дуже міцно прикріплені до волосся за рахунок виділеної самицею речовини. Тривалість життя дорослих вошей становить від 27 до 38 діб. Без їжі головна воша живе 24 години.
Самиці платтяної воші мають довжину тіла 2,3−4,75 мм, а самці — 2,1−3,7 мм. Паразити живуть у білизні людини, при великій кількості можуть переповзати в одяг, постільну білизну, панчохи, взуття. Тривалість життя платтяної воші становить від 32 до 46 діб.
Самиця платтяної воші відкладає яйця купками по 6−14 штук на день, а це становить близько 200−300 штук за життя. Яйця міцно з’єднуються з тканиною.
Платтяні воші для кровосмоктання виходять на шкіру, а для відкладання яєць скупчуються в складках та швах білизни, панчохах, взутті та інших речах. Без їжі платтяна воша живе 7−10 діб.
Лобкова воша живе на волоссі лобка, бровах та інших волосяних частинах тіла, міцно утримуючись на шкірі, малорухома. Самиця відкладає по 3 яйця на день та близько 50 за життя. Без їжі лобкова воша живе лише 10 годин.
З Рисунку видно, що лобкова воша має істотні візуальні відмінності, порівняно з головною та платтяною.
Організація та проведення протипедикульозних заходів
Протипедикульозні заходи — це важлива складова протиепідемічного та санітарно-гігієнічного режиму закладу охорони здоров’я. Запобігання педикульозу і боротьба з ним мають відбуватися відповідно до Інструктивно-методичних вказівок щодо проведення протипедикульозних заходів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.03.1994 № 38, та Комплексних планів, розроблених і затверджених керівниками органів охорони здоров’я.
Щоб своєчасно виявляти осередки педикульозу, в плановому порядку медичні працівники проводять медичні огляди різних соціальних груп населення (табл.).
Для проведення оглядів на завошивленість у закладах охорони здоров’я будь-якого профілю рекомендовано виділити спеціальне приміщення з якісним освітленням і відповідною укладкою:
- настільна лампа;
- лупа;
- густий гребінець;
- дезрозчин (для знезараження гребінця).
Планові перевірки на педикульоз
Особи, що підлягають плановому огляду на педикульоз | Періодичність планових оглядів |
Особи, що проходять диспансерні та профілактичні огляди | За графіком диспансерних та періодичних оглядів |
Особи, які звернулися по медичну допомогу до закладу охорони здоров’я та потребують стаціонарного лікування | При оформленні госпіталізації |
Діти, що відвідують дитячі дошкільні установи | Щоденно |
Учні шкіл-інтернатів | Щотижня перед і після кожного відвідування родиною |
Учні загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ | Після кожних канікул, за показаннями (вибірково) |
Діти, що проживають у будинках малюка, дитячих будинках, спеціалізованих санаторіях | Під час надходження та виписування, а також щотижня в дні купання |
Обслуговуючий персонал будинків малюка, дитячих будинків, спеціалізованих санаторіїв | Під час проведення профоглядів |
Діти, що від’їжджають в оздоровчі табори, санаторії | Перед від’їздом до закладу; щотижня протягом часу перебування у таборі, санаторії тощо; під час профоглядів та перед поверненням |
Особи, при прийомі у будинки для літніх людей, інтернати та інші спеціальні заклади охорони здоров’я | При прийомі, протягом лікування — кожні 7−10 днів; перед виписуванням |
Особи, що ведуть безладний спосіб життя та були затримані муніципальною міліцією | Перед переведенням до місць позбавлення волі |
Особи, що спілкувалися з ураженими педикульозом | Протягом 24 годин після виявлення осередку педикульозу |
При проведенні оглядів на педикульоз реєстрацію людей, у яких він виявлений, здійснюють у журналі обліку інфекційних захворювань за формою № 060/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Форм первинної облікової документації з інфекційної, дерматовенерологічної, онкологічної захворюваності та інструкцій щодо їх заповнення» від 10.01.2006 № 1 (див. Додаток). При цьому, обліку підлягають особи, у яких при огляді вперше виявлені як життєздатні, так і нежиттєздатні воші.
Дії медичного персоналу при виявленні
в особи педикульозу
При виявленні вошей на будь-якій стадії розвитку (яйце, личинка, доросла воша) дезінсекцію проводять одночасно протягом 24 години на голові, тілі людини та на її білизні, одязі тощо.
Заборонено відмовляти особі у госпіталізації щодо основного захворювання через педикульоз. У цьому разі медичні працівники мають негайно провести протипедикульозні заходи хворому.
Перед проведенням протипедикульозних заходів медичний персонал має перевірити, чи наявна у закладі охорони здоров’я відповідна укладка:
- клейончастий або полотняний мішок для збору речей хворого;
- оцинковане відро або лоток для спалювання волосся;
- клейончаста пелерина;
- гумові рукавиці;
- ножиці;
- густий гребінець;
- машинка для стрижки волосся;
- спиртівка;
- косинки (2−8 штук);
- вата;
- столовий оцет або 5−10%-вий розчин оцтової кислоти;
- педикулоцидні (протипедикульозні) засоби для оброблення людини;
- інсектициди для оброблення білизни та приміщень.
Перевіривши укладку, варто розпочинати проведення дезінсекційних заходів, що включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.
Послуговуючись механічним методом, вошей та їхніх яєць позбуваються шляхом вичісування густим гребінцем, обстригання або гоління, після чого волосся збирається на папір і спалюється.
Для полегшення вичісування волосся промивають теплим 5−10%-вим розчином оцтової кислоти чи столовим оцтом, голову зав’язують хусткою або рушником на 30−60 хвилин.
При хімічному методі боротьби використовують різноманітні дезінсекційні засоби проти вошей, що входять до Переліку дезінфекційних засобів, зареєстрованих та дозволених до використання в Україні і мають Методичні вказівки чи Інструкції щодо застосування.
Протипедикульозні засоби за механізмом своєї дії належать до двох груп:
1) засоби контактної дії впливають на вошей та їхні яйця при безпосередньому контакті за рахунок проникнення препарату через зовнішні покриви (кутикулу) або дихальну систему;
2) засоби кишкової дії — речовини, які приймає людина (per os), в результаті чого її кров стає токсичною для вошей і викликає їх загибель після кровосмоктання. Наприклад, у виняткових випадках застосовують бутадіон — при однократному прийомі кров людини протягом двох тижнів зберігає інсектицидні властивості.
Звичайно, перевага надається дезінсекційним засобам контактної дії, адже вони не передбачають внутрішнього застосування пацієнтом, тому становлять меншу загрозу його здоров’ю. До цієї групи належать препарати, у складі яких активно-діючою речовиною є:
- перметрин;
- синтетичні піретроїди;
- ліндан;
- піпероніл бутоксид;
- малатіон.
Форми випуску мають бути зручними для застосування як у закладах охорони здоров’я, так і в домашніх умовах (шампуні, лосьйони, спреї та бальзами-ополіскувачі).
Спосіб застосування всіх таких препаратів відносно однаковий:
1) на волосся наносять необхідну кількість речовини (залежно від густоти та довжини волосся);
2) голову зав’язують поліетиленовою хусткою і рушником;
3) витримують експозицію згідно з інструкцією;
4) промивають голову проточною водою з милом або шампунем;
5) наносять на волосся теплий 5−10%-вий розчин оцтової кислоти або столовий оцет;
6) знову зав’язують голову поліетиленовою хусткою і рушником на 30−60 хвилин;
7) ополіскують голову під проточною водою;
8) густим гребінцем вичісують мертві воші та їхні яйця з волосся.
Заборонено обробляти протипедикульозними засобами дітей до п’яти років, вагітних жінок, матерів-годувальниць, людей з пошкодженнями шкірних покривів, людей з алергічними захворюваннями, важкохворих. У цих випадках доцільно використовувати механічний метод звільнення від вошей.
Оброблення фізичним методом полягає в очищенні речей за допомогою високої температури (кип’ятіння, прасування, знезараження речей камерним способом).
Варто пам’ятати, що гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих чинників зовнішнього середовища. Тому прання білизни без кип’ятіння не є ефективним у боротьбі з вошами. Завошивлену білизну необхідно кип’ятити у 2%-вому розчині кальцинованої соди впродовж 15 хвилин з моменту закипання, прасувати з обох боків, звертаючи особливу увагу на шви, складки тощо.
Для оброблення одягу та постільних речей застосовують переважно камерну дезінсекцію, яку проводять дезінфекційні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби та дезінфекційні камерні підрозділи закладів охорони здоров’я. За необхідності повторне оброблення проводять через 7−12 днів.
Важливий аспект боротьби з вошами полягає у своєчасному проведенні дезінсекції приміщення, де перебувала хвора на педикульоз людина або де зберігалися її речі. Місце, де проводять дезінсекцію, забезпечують водою, милом, рушником та аптечкою для надання першої медичної допомоги.
До роботи з інсектицидами не допускаються особи молодші 18 років, вагітні і жінки-годувальниці, а також особи, що мають:
- органічні захворювання центральної нервової системи;
- психічні захворювання (у тому числі на стадії ремісії);
- епілепсію;
- ендокринно-вегетативні захворювання;
- активну форму туберкульозу легень;
- бронхіальну астму;
- загальні захворювання органів дихання (бронхіти, ларингіти, атрофічні реніти та інші);
- захворювання печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, хронічний гастрит, коліт);
- захворювання шкіри (екзема, дерматити);
- захворювання очей (хронічні кон’юктивіти, кератити тощо);
- захворювання органів дихання та серцево-судинної системи, що заважають використовувати респіратори.
Насамкінець зауважимо, що значно легше запобігти педикульозу, аніж боротися з ним. Профілактика передбачає регулярне миття тіла (не менше 1 разу на 7−10 днів), зміну білизни кожного тижня або в міру забруднення, щоденне розчісування волосся, систематичне очищення верхнього одягу, головних уборів, постелі.
