З метою забезпечення розвитку медсестринської справи в Україні, поліпшення стану підготовки і використання медичних сестер в лікувально-профілактичних закладах (обласні, міські та центральні районні лікарні) наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33» від 02.11.2007 № 688 з 1 січня 2008 року передбачено введення додаткової посади заступника головного лікаря з медсестринства. Зазначену посаду вводять за рахунок збільшення штатної чисельності та фонду оплати праці закладів.
Посадовий оклад заступника головного лікаря з медсестринства встановлюють на 15% нижче посадового окладу головного лікаря, що відповідає тарифному розряду за Єдиною тарифною сіткою та встановленій групі з оплати праці керівних працівників (пп. 2.2.2 наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 № 308/519).
Стосовно права заступника головного лікаря з медсестринства на щорічну додаткову відпустку, слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається відповідно до Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий
характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (далі — Список № 1290-2).
Розділом ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» (підрозділ «Психіатричні (психоневрологічні), геріатричні, нейрохірургічні, наркологічні лікувально-профілактичні заклади та установи, відділення, палати та кабінети, а також установи (відділення) соціального захисту населення психоневрологічного та геріатричного типу та спеціальні будинки-інтернати для осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі») Списку № 1290-2 у психіатричних (психоневрологічних) закладах та установах, відділеннях позицією 28 передбачені молодші спеціалісти з медичною освітою (крім лаборанта), які мають право на додаткову відпустку тривалістю до 25 календарних днів. Однак застосувати цю позицію до заступника головного лікаря з медсестринства неможливо, оскільки цю посаду віднесено до керівних посад.
Цим же підрозділом передбачені і керівні посади: лікар-керівник, його заступник — лікар (з ненормованим робочим днем), сестра медична головна (тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці до 18 календарних днів; позиція 24). Однак цією позицією передбачений лише заступник керівника — лікар, тож і цю позицію неможливо застосувати для заступника головного лікаря з медсестринства.
Звертаємо увагу на те, що основною вимогою зазначеного вище підрозділу є те, що право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці мають лише працівники, які безпосередньо зайняті обслуговуванням хворих в установах та підрозділах (в тому числі у лікувально-трудових майстернях та підсобних сільських господарствах). При цьому згідно з Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16, у розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці (у цьому випадку — безпосереднім обслуговуванням хворих) не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.
Безпосереднє обслуговування хворих — це робота, виконання якої здійснюється в умовах контакту медичного працівника і пацієнта: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів по догляду за хворими, створювання відповідного лікувально-оздоровчого режиму (лист Міністерства праці України «Про деякі питання, пов’язані з визначенням пільгових пенсій» від 04.12.1996 № 06/1-4088).
Види робіт, що належать до безпосереднього обслуговування хворих у лікувально-профілактичних установах, відділеннях, кабінетах, наведено у Таблиці.
Види діяльності медичного персоналу, що належать до безпосереднього обслуговування хворих
Середній медичний персонал | прийом хворих в установах, зазначених у відповідних розділах Списку, затвердженого постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290; проведення ін’єкцій, маніпуляцій, процедур (лікувальних і діагностичних); контроль за лікувально-оздоровчим режимом; забір безпосередньо у хворих матеріалу для обстеження; проведення обезболювання, надання анестезійної, хірургічної та реанімаційної допомоги хворим; здійснення різних видів масажу; лікування хворих в обсязі терапевтичної стоматологічної допомоги санації порожнини рота; обстеження та догляд інфекційних та туберкульозних осередків |
Молодший медичний персонал | перев’язка, пересування тяжкохворих з відділень до діагностичних кабінетів, прийомного відділення, до стаціонару тощо; санітарне оброблення хворих, зміна натільної та постільної білизни; санітарно-гігієнічна обробка ванн, миття посуду, інструментарію, інвентарю тощо; безпосередня роздача їжі хворим, індивідуальне годування хворих; санітарно-гігієнічний догляд за хворими, прибирання палат і допоміжних приміщень у відділеннях |
Отже, оскільки заступник головного лікаря з медсестринства згідно з посадовою інструкцією не здійснює безпосереднє обслуговування хворих, а також віднесений до керівних посад, права на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці відповідно до Списку № 1290-2 він не має.
Водночас заступник головного лікаря з медсестринства може мати право на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 7 календарних днів, яка надається працівникам з ненормованим робочим днем, відповідно до пункту 2 статті 8 Закону про відпустки.
Список посад, для яких встановлюється щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначається сторонами колективного договору на етапі підготовки проекту колективного договору. При цьому аналізують чинники згідно з Рекомендаціями щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7: потреба у виконанні роботи понад нормальну тривалість робочого дня, коло обов’язків, обсяг виконаних робіт (навантаження), ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі. Ці чинники беруть до уваги й при визначенні розміру компенсації за роботу в таких умовах (якою буде конкретна тривалість відпустки за ненормований робочий день).
Отже, якщо сторонами колективного договору визнано необхідність встановлення заступнику головного лікаря з медсестринства щорічної
додаткової відпустки за ненормований робочий день, його посаду вносять до колективного договору до Списку посад, для яких встановлюється додаткова відпустка за ненормований робочий день.
Чи відповідає Класифікатору професій назва посади «Заступник головного лікаря з медсестринства»?
Професійну назву роботи «Заступник головного лікаря з медсестринства» Національним класифікатором України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 (КП), затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327, окремо не передбачено. Її утворено додаванням до професійної назви роботи «Головний лікар» (код КП 1210.1 «Керівник підприємства (установи, організації) охорони здоров’я (генеральний директор, директор, головний лікар та ін.») похідного слова «заступник» (додаток В «Похідні слова до професій (професійних назв робіт» КП). Згідно з вимогами КП похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.
Також назви професій можуть бути розширені за потребою користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення (у цьому випадку — додаванням слів «з медсестринства»).
Посадові обов’язки заступника головного лікаря
з медсестринства
Згідно з посадовою інструкцією заступника головного лікаря з медсестринства, затвердженою першим заступником Міністра охорони здоров’я України 16.11.2007, на посаду заступника головного лікаря з медсестринства призначають фахівця, який має базову вищу освіту (бакалавр) у галузі знань «Медицина», спеціальність «Сестринська справа» та стаж роботи за фахом не менше 5 років.
Основними посадовими обов’язками заступника головного лікаря з медсестринства є:
- раціонально організовувати роботу персоналу з метою найповнішого забезпечення потреб населення в усіх основних видах медсестринської допомоги та догляду і здійснювати контроль за її виконанням;
- забезпечувати виконання персоналом встановлених правил внутрішнього трудового розпорядку;
- надавати консультативну допомогу з питань медсестринства медичним працівникам та проводити розбір складних випадків та помилок; забезпечувати виконання плану підвищення кваліфікації та проходження атестації середніми медичними працівниками;
- забезпечувати керування роботою ради медичних сестер;
- контролювати здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації медичних сестер та молодшого медичного персоналу та якість проведення занять у відділеннях;
- систематично підвищувати свою кваліфікацію, кожні 5 років проходити навчання на відповідних курсах.
НОРМАТИВНА БАЗА
- Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (із змінами і доповненнями)
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17.11.1997 № 1290 (із змінами і доповненнями)
- Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці» від 10.10.1997 № 7 (із змінами і доповненнями)
- Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 30.01.1998 № 16 (із змінами і доповненнями)
- Наказ Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 № 308/519 (із змінами і доповненнями)
- Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33» від 02.11.2007 № 688
- Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження, внесення зміни та скасування нормативних документів» від 28.07.2010 № 327
- Лист Міністерства праці України «Про деякі питання, пов’язані з визначенням пільгових пенсій» від 04.12.1996 № 06/1-4088
