Перевірки у медзакладі щодо санепідрежиму: на що звертають увагу?

Перевірки у медичному закладі, обстеження може передбачати відбір зразків продукції або проведення лабораторних досліджень чи інструментальних вимірювань. На сьогодні нормативними документами фактично не окреслено чіткого переліку лабораторних досліджень, інструментальних вимірювань чи зразків продукції, які необхідно дослідити під час перевірки. Оскільки лікувально­-профілактичний заклад належить до об’єктів підвищеного епідризику, насамперед при перевірках звертають увагу на дотримання епідрежиму.

Зразки планів на 2020-й: скачайте

Під час підготовки до перевірки фахівець санепідслужби попередньо визначає так звані об’єкти чи точки ризику у конкретному закладі, які можуть сприяти виникненню чи поширенню внутрішньолікарняної інфекції, порушенню дезінфекційного режиму, погіршенню умов перебування пацієнтів у закладі тощо,
в тому числі вивчаючи дані попередніх перевірок, державного соціально­-гігієнічного моніторингу, епідситуації в цілому, та інше.

Багатолітній досвід підтверджує необхідність забезпечення обгрунтованого та епідеміологічно доцільного мікробіологічного контролю на об’єктах нагляду.

Наприклад, у лікувально­-профілактичних закладах на підставі результатів аналізу епідемічної ситуації визначають найбільш істотні чинники ризику епідемічно значимих об’єктів внутрішнього середовища та проводять їх мікробіологічний моніторинг.

Читайте: "Сучасні медичні бібліотеки: повний перелік та послуги для кожного медпрацівника"

 Непрямий контакт є найбільш розповсюдженим способом поширення збудника, який здійснюється шляхом механічного перенесення збудника на руках медичного персоналу або медичних інструментах від одного пацієнта до іншого (наприклад, контаміноване устаткування або інструменти). Засобами передавання при непрямому контакті можуть бути медичні інструменти.

За науковими даними, роль повітряного середовища у поширенні збудників не займає провідного становища. Хоча можливе інфікування рани грампозитивними мікроорганізмами, такими як S. aureus і S. pyogenes, які у складі часток крапель перебувають у повітрі нетривалий час і не поширюються на відстань. Для запобігання поширенню інфекції через повітря достатньо, аби персонал надягав захисні маски при роботі у радіусі одного метра від пацієнта (за відсутності безпосереднього контакту з пацієнтом).

Виникненню інфекційного захворювання у стаціонарах сприяє: недооцінювання епідемічної небезпеки численних джерел (резервуарів) інфекції; порушення персоналом правил асептики та антисептики, режиму стерилізації та дезінфекції медичних інструментів, устаткування, діагностичної апаратури тощо.

Захворювання, у тому числі спалахи, можуть виникати також через аварійні чи інші ситуації, що сприяють контамінації мікроорганізмами епідемічно значимих об’єктів внутрішнього середо­вища стаціонару.

Оскільки основним механізмом передавання збудників є руки медичного персоналу, то нехтування технікою миття рук є тим компонентом, який відіграє роль в усіх зазначених категоріях чинників ризику.

Читайте: "Дезинфекция и стерилизация инструментов в стоматологии — основные требования"

Найбільш небезпечні щодо передавання внутрішньолікарняних інфекцій такі маніпуляції:

• забір крові, трансфузії (крові, сироватки, плазми);

• ін’єкції (від підшкірних до внутрішньокісткових);

• трансплантація тканин і органів;

• операції, інтубація, інгаляційний наркоз;

• штучна вентиляція легень;

• катетеризація (судин, сечового міхура);

• зондування шлунку, дванадцятипалої кишки, тонкого кишківника;

• ендоскопії, пункції (люмбальна, органів, лімфовузлів);

• біопсії органів і тканин;

• венесекція, гемодіаліз;

• інгаляції лікувальних аерозолів;

• мануальні дослідження (вагінальні, ректальні), особливо, за наявності на слизових оболонках ерозій і виразок;

• бальнеологічні лікувальні процедури.

Передавання збудника із резервуара або джерела інфекції відбувається під час інвазивної маніпуляції (операції, огляду рани, перев’язувань та заміни дренажів) екзогенним (переважно контактним або, рідше, аерогенним повітряно­крапельним) або ендогенним (транслокація з місць постійної колонізації) шляхами.

Читайте: "Реформа сільської медицини: чого чекати згідно з новим законопроектом"

Перевірка в медичному закладі має на меті аналіз контролю чинників ризику внутрішнього середовища. 

Відповідно до нормативних документів Міністерства охорони здоров’я України чинниками ризику внутрішнього середовища є:

• тіснота і велика кількість спостерігачів (студентів) в операційній, наявність серед членів хірургічної бригади бактеріоносіїв;

• необмежене пересування членів хірургічної бригади;

• неналежний одяг членів хірургічної бригади;

• неналежна вентиляція повітря в операційній;

• неналежна дезінфекція медичного обладнання, устаткування та інших елементів операційної зали;

• неналежна стерилізація медичного інструментарію та хірургічного матеріалу;

• порушення вимог асептики (антисептики) під час операції, огляду хірургічних ран (заміни перев’язок та дренажів);

• використання неефективних засобів знезараження (антисептиків та дезінфектантів);

• аварійні чи інші ситуації на водопровідній та каналізаційній мережах, що сприяють контамінації мікроорганізмами епідемічно значимих об’єктів внутрішнього середовища закладу охорони здоров’я;

• кількість і характер післяопераційних процедур і маніпуляцій, а також організація і техніка перев’язок;

• недотримання правил асептики під час огляду хірургічної рани;

• неналежна дезінфекція устаткування та інших елементів перев’язувальної кімнати;

• наявність серед хірургічних хворих, лікарів­хірургів та перев’язувальної медичної сестри бактеріоносіїв резистентних штамів.

Читайте: "Вимоги до операційного блоку: планування, облаштування, оздоблення"

Враховуючи найбільш критичні чинники ризику інфікування та виникнення внутрішньолікарняних інфекцій, лабораторний контроль шляхом взяття змивів необхідно проводити у виробничих приміщеннях, пов’язаних із проведенням процедур і маніпуляцій, у тому числі операційних, перед­ і післяопераційних.

Залежно від особливостей лікувально­діагностичного процесу перелік епідемічно значимих об’єктів внутрішнього середовища відділень та обсяг мікробіологічних досліджень може включати:

• змиви з елементів апаратів штучного дихання (дихальні маски, насадки, шланги кисневої підводки, маска та шланг наркозного апарата, крім одноразового використання);

• воду зі зволожувачів;

• конденсат дихальних контурів;

• змиви з рук та медичних халатів членів хірургічної бригади та іншого медичного персоналу перед початком виконання операції або лікувально­діагностичних процедур;

• медичні інструменти та обладнання, а також предмети догляду за хворими, які можуть бути контаміновані збудником;

• поверхні «вологих» об’єктів (крани, раковини та інші) тощо.

Читайте: "Санітарна освіта: засоби пропаганди у медичному закладі"

На стерильність досліджують об’єкти внутрішнього середовища, що включають лікарські форми, які готують в аптеках закладу охорони здоров’я (за наявності); матеріал для перев’язування, матеріали для операційних у стерильних біксах; судинні катетери для діагностичних процедур багаторазового використання; хірургічний інструментарій із накритого стерильного столу, анестезіологічний інструментарій; стоматологічний інструментарій; інші вироби медичного призначення після стерилізації.

Для уникнення забруднення проби сторонньою мікрофлорою при взятті біологічного матеріалу мають дотримуватися правил асептики та алгоритмів забору.

Необхідно також забезпечити дотримання вимог щодо зберігання та транспортування матеріалу до лабораторії, контролю правильності оцінювання результатів мікробіологічних досліджень.

Результати правильно організованого і проведеного мікробіологічного контролю дають змогу виявити шляхи та чинники поширення інфекції, а також умови, що сприяють інфікуванню, та надати адекватні рекомендації для розроблення профілактичних заходів посадовими особами, які здійснюють перевірки у медичному закладі.