Допомагати людям — надзвичайно благородно, особливо коли це стає справою усього життя. Так, професія медичної сестри є однією з найгуманніших у світі. Адже плекати й оберігати здоров’я людей, підтримувати їх, вселяти в їхні серця віру у швидке одужання здатен лише той, хто бажає їм цього щиро. Люди розуміють важливість цієї професії, особливо коли їм потрібен професійний догляд, медична допомога, комфорт і душевний спокій.
Ефективність лікування значно залежить від постійного та всебічного догляду за хворим. І ми навіть не можемо уявити, що колись доглядали за хворими зовсім не так, як зараз. За зміни у медичній справі та постійний її розвиток ми завдячуємо певним особистостям, які стали прикладом для майбутніх поколінь і закарбували своє ім’я в історії медсестринства.
Читайте: " День медичного працівника: святкуємо 18 червня 2017"
Флоренс Найтінгейл: становлення професії медичної сестри
Значення Флоренс Найтінгейл (Florence Nightingale) у медичній сфері складно переоцінити, адже вона не лише змінила сам підхід до роботи медичних сестер та їхній статус у суспільстві, а й похитнула усталені патріархальні засади тодішнього суспільства.
Флоренс Найтінгейл була родом із заможної англійської родини. Вибір пов’язати свій професійний шлях з медсестринством її родина не поділяла. Адже на той час займатися цією справою було прийнято лише бідним жінкам. Та попри розбіжності в поглядах з рідними, Найтінгейл своє рішення не змінила. Уперше вона спробувала себе у професійній сфері під час Кримської війни 1853–1856 років. Складно уявити, що завдяки її піклуванню й професіоналізму смертність серед поранених знизилася з 42,7% до 2,2%.
Піклуючись про хворих, вона проявляла найліпші людські якості, незважаючи при цьому на соціальний статус хворих, за що її навіть називали «Леді з лампою».
Уже під час Кримської війни в Англії було порушено питання про необхідність спеціальної підготовки медичних сестер, для чого й було створено «Фонд Найтінгейл». Більше того, досвід, отриманий під час війни, Флоренс прагнула поширити на всю санітарну службу Англії. Тому вона й стала ініціатором проведення медико-санітарної реформи в армії та створення першої в Англії школи сестер милосердя.
Читайте: "Професія медсестри — витоки та історія становлення"
Вірджінія Хендерсон: принципи та практика догляду за хворими
Ще однією «живою легендою» медсестринства стала Вірджінія Хендерсон (Virginia Henderson), яка своєю професійною діяльністю заклала основи класичної теорії сестринської справи. Її визначення мети медсестринства стало гаслом медсестер усього світу: «Унікальна функція медсестри полягає в тому, щоб допомогти хворій або здоровій людині задовольнити потреби, які вона могла би забезпечити самостійно, якби мала необхідні для цього сили, волю і знання, що й сприятиме збереженню або відновленню здоров’я». Шляхи розв’язання цього завдання Хендерсон виклала у своєму підручнику «Про принципи та практику догляду». Серед згаданих потреб пацієнта авторка підручника виокремила основні:
- дихання;
- харчування;
- випорожнення;
- рухова активність;
- сон і відпочинок;
- здатність самостійно одягатися і роздягатися;
- регулювання температури тіла;
- особиста гігієна;
- власна безпека;
- спілкування з іншими людьми;
- дотримання звичаїв та обрядів відповідно до віросповідань;
- улюблена робота;
- відпочинок і розваги;
- отримання інформації.
Цим переліком Хендерсон охопила основні життєві потреби людини, реалізація яких дає їй змогу нормально жити та функціонувати. При цьому вона наголошувала на необхідності залучати й самого пацієнта до планування своєї життєдіяльності. Вірджінія Хендерсон стала чи не найвідомішою медсестрою ХХ ст. Міжнародна медсестринська бібліотека імені Вірджінії Хендерсон названа на її честь.
Читайте: "Талон на прийом до лікаря: заповнюємо форму № 025-4/о"
Дороті Джонсон: шаблони поведінки пацієнта
Цікавою є теорія медсестринства Дороті Джонсон (Dorothy Johnson), яка, на відміну від Найтінгейл та Хендерсон, зосередила свою увагу не лише на задоволенні потреб пацієнта, а й на зміні його поведінки. Пацієнта Хендерсон розглядала як особистість з певним набором шаблонів поведінки, які можуть бути порушені через хворобу і, відповідно, змінити спосіб його життя. Тому метою роботи медсестри, на думку Джонсон, було адаптування поведінки людини задля видужування або соціальної адаптації.
Згідно з переліком цих підсистем роль медсестри полягає в тому, щоб з’ясувати причини порушень у їх функціонуванні та скорегувати поведінку пацієнта на підтримку його фізичних сил задля одужання. Способами стимулювання до пришвидшення цього процесу можуть бути: опіка, формування позитивних звичок, обмеження негативного впливу, психологічна підтримка та позитивні зміни в поведінці.
Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"
Мойра Ален: пацієнт як частина соціуму
Мойра Ален (Moyra Allen) розглядала пацієнта не як ізольованого суб’єкта, а як частину соціуму. Роль медсестри при цьому вона вбачала в тому, аби спрямувати спосіб життя пацієнта та його родини на ведення здорового способу життя, вивчення проблем та вміння їх розв’язувати. Медсестра, на її думку, має допомагати пацієнту визначити найкорисніші звички, які змогли б поліпшити його здоров’я, — дотримання розпорядку дня, здорові харчування й сон тощо. Важливу роль Мойра Ален у досягненні поставлених завдань відводила саме родині, оскільки здоровий спосіб життя й позитивні звички формуються саме в родинному середовищі.
Наведені теорії та підходи свідчать не лише про зміну статусу медсестри в суспільстві. Аналізуючи досягнення чотирьох жінок, які присвятили своє життя служінню людству і які стали взірцем для майбутніх поколінь, ми можемо простежити й еволюцію значення і ролі медсестри в медицині загалом. Так, менш ніж за двісті років образ медичної сестри трансформувався в уявленні людей з турботливої доглядальниці за хворим у професійного медичного працівника, який відтоді став і психологом, і вихователем здорового освіченого покоління.
