В основі функціонування вітчизняної галузі охорони здоров’я лежить розподіл медичної допомоги на первинну, екстрену, вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) допомогу і чітка взаємодія між цими рівнями. Не є винятком і акушерськогінекологічна допомога, адже новим Порядком транспортування вагітних, роділь та породіль в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.02.2015 № 51 (далі — Порядок № 51), врегульовано відносини між закладами охорони здоров’я, які надають акушерськогінекологічну медичну допомогу різного рівня складності.
Порядок № 51 набрав чинності 17 березня 2015 року і встановлює правила взаємодії між закладом, який направляє вагітну, роділлю, породіллю із високим перинатальним ризиком (далі — пацієнт), та закладом, який її приймає. Зазвичай пацієнтку направляють заклади охорони здоров’я І та ІІ рівнів до закладів ІІІ рівня — обласних або міських пологових будинків, перинатальних центрів чи інших спеціалізованих установ за попереднім узгодженням цих закладів. Заклади ІІІ та ІІ рівнів, до яких транспортують пацієнтів, визначені Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Читайте: "Локальні протоколи: докладно про кожен етап розробки"
Звертаємо увагу на те, що і у закладах, які направляють пацієнтів, і у тих, які їх приймають, мають бути розроблені локальні протоколи з питань консультування та транспортування пацієнток, затверджені наказами керівників закладів охорони здоров’я. Такі протоколи розробляють на підставі клінічних протоколів, медичних стандартів та настанов Міністерства охорони здоров’я України.
Вимоги до роботи закладу, який направляє пацієнтку
Напевно, найважливішою функцією закладу, який направляє пацієнтку, є вчасно визначити потребу у транспортуванні до закладу вищого рівня. Адже заклад охорони здоров’я І та ІІ рівня може також провести дистанційну консультацію з консультативнодіагностичним центром та обрати тактику лікування «на місці». Рішення про необхідність транспортування вагітної, роділлі або породіллі до закладу охорони здоров’я вищого рівня надання медичної допомоги приймає консиліум лікарів скеровуючого закладу охорони здоров’я та лікарі консультативнодіагностичного центру.
Консультативнодіагностичний центр — координуюча установа для надання цілодобової консультативнодіагностичної допомоги спеціалістам пологодопоміжних закладів охорони здоров’я I та II рівнів, створення системи оперативного нагляду та управління клінічною ситуацією, надання своєчасної, високопрофесійної медичної допомоги закладам охорони здоров’я. Консультативнодіагностичний центр консультує телефоном відповідальних лікарів закладів І і ІІ рівня щодо встановлення діагнозу та транспортування пацієнтки, а також погоджує лікувальні заходи та призначає (за потреби) повторну дистанційну консультацію. Консультування консультативнодіагностичним центром може бути плановим, терміновим та екстреним; показання до кожного з видів консультування наведені у розділах ІІ, ІІІ, ІV Порядку № 51. І у випадку дистанційного консультування пацієнтки, і за її транспортування на вищі рівні надання медичної допомоги заклад охорони здоров’я І і ІІ рівня має надіслати до консультативнодіагностичного центру карту дистанційного консультування або ж карту транспортування пацієнтки.
Читайте: "Відпустки медичних працівників – складаємо графік"
Якщо є відповідні показання до переведення пацієнтки до закладу вищого рівня, — відповідальна особа скеровуючого закладу узгоджує із консультативнодіагностичним центром питання транспортування.
Після погодження із консультативнодіагностичним центром відповідальний лікар скеровуючого закладу повинен в усній та письмовій формі передати до закладу ІІІ рівня вичерпну інформацію про пацієнтку та викликати виїзну акушерську бригаду. При цьому факт і час виклику виїзної акушерсько-гінекологічної бригади відповідальний лікар має вказати у медичній документації (форма № 096/о «Історія пологів», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26.07.1999 № 184; форма № 117/о «Журнал реєстрації прийому викликів та їх виконання відділенням екстреної
та плановоконсультативної допомоги», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05.08.1999 № 197).
При виклику виїзної акушерсько-гінекологічної бригади відповідальний лікар повинен:
- надати закладу охорони здоров’я III рівня інформацію про пацієнтку та отримати консультацію щодо діагностичних і лікувальних заходів, які потрібно виконати до приїзду виїзної акушерсько-гінекологічної бригади;
- надати пропозиції щодо складу виїзної акушерсько-гінекологічної бригади для транспортування, необхідності додаткових медичних препаратів, препаратів крові, обладнання й обсягу медичної допомоги при підготовці до самого транспортування; щодо можливого обсягу медичної допомоги під час транспортування; щодо часу доставки пацієнтки виїзною акушерсько-гінекологічною бригадою на місце.
До моменту прибуття виїзної акушерсько-гінекологічної бригади пацієнтку мають стабілізувати та оформити на неї перевідні документи — повні дані анамнезу, об’єктивні дані, результати додаткового обстеження, деталі та ефективність медичного лікування (зокрема, час і дози останнього введення ліків).
У разі виникнення критичних станів у стаціонарі закладу охорони здоров’я лікуючий лікар, завідувач відділення або відповідальний черговий лікар викликає лікаряанестезіолога. Також про випадок терміново повідомляють керівника стаціонару закладу охорони здоров’я та головного акушерагінеколога відповідної адміністративнотериторіальної одиниці.
Читайте: "Тести для медсестер: вивчаємо дитячий організм"
Заступник головного лікаря терміново повідомляє про критичну ситуацію головного лікаря, головних спеціалістів (акушерагінеколога, анестезіолога) місцевих органів із питань охорони здоров’я та скликає консиліум лікарів для визначення тактики лікування, а також організовує забезпечення необхідними лікарськими засобами, кровозамінниками та компонентами крові.
Лікарі закладу охорони здоров’я, що направляє, за рішенням консиліуму надають невідкладну медичну допомогу відповідно до клінічних протоколів діагностики і лікування та з урахуванням рекомендацій, отриманих від консультантів клінікодіагностичного центру під час дистанційного консультування. У закладі, який направляє пацієнтку, мають бути розроблені такі локальні протоколи:
- опис організації процесу транспортування;
- заходи початкової стабілізації стану або початкові втручання;
- показання до транспортування із зазначенням відповідних приймаючих закладів вищого рівня надання медичної допомоги.
Виїзна акушерсько-гінекологічна бригада разом зі спеціалістами закладу охорони здоров’я, що направляє, оцінює стан жінки, продовжує надання невідкладної медичної допомоги, визначає показання і необхідність для транспортування на вищий рівень та готує жінку до транспортування. У разі виникнення раптової загрози життю пацієнтки під час її перевезення виїзна акушерсько-гінекологічна бригада доставляє її до найближчого визначеного оперативнодиспетчерською службою закладу охорони здоров’я, який може надати таку допомогу.
Вимоги до роботи закладу, який приймає пацієнтку
Як ми вже зазначали, у всіх закладах охорони здоров’я ІІІ рівня, які приймають пацієнтів, мають функціонувати виїзні акушерсько-гінекологічні бригади, оснащені обладнанням для транспортування пацієнтів, рекомендований перелік якого затверджений додатком 1 до Порядку № 51. Такі виїзні бригади можуть бути закріплені лише за закладами охорони здоров’я, які надають високоспеціалізовану медичну допомогу.
Невідкладне транспортування пацієнток має забезпечуватися цілодобово. Виїзна акушерсько-гінекологічна бригада має виїхати протягом 30 хвилин від моменту отримання виклику.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 51 у приймаючих закладах мають бути розроблені такі локальні протоколи:
- опис організації процесу транспортування;
- заходи початкової стабілізації стану або початкові втручання;
- критерії оцінювання якості;
- склад, оснащення і забезпечення функціонування виїзної акушерсько-гінекологічної бригади;
- критерії транспортабельності;
- вимоги до надання медичної допомоги під час транспортування, у тому числі до закладів охорони здоров’я на шляху виїзної акушерсько-гінекологічної бригади, до яких у випадку погіршення стану пацієнтки прямуватиме транспортна бригада.
Транспортування пацієнтів до закладів охорони здоров’я ІІІ рівня може здійснюватися лише за наявності кваліфікованого медичного персоналу, відповідного медичного обладнання і транспортного засобу, інформаційнокомунікативного забезпечення (яке дасть змогу оперативно передавати інформацію про пацієнта) та засобів координації і оперативного зв’язку (телефонного, комп’ютерного тощо).
Не менш важливою з юридичної точки зору при транспортуванні пацієнтки є наявність інформованої добровільної згоди на транспортування у перинатальний центр і виконання необхідних діагностичнолікувальних процедур. Однак у разі недієздатності пацієнтки та відсутності родичів питання транспортування розв’язує консиліум лікарів.
Перед транспортуванням пацієнтки її родичам мають повідомити причини транспортування, орієнтовну тривалість і спосіб транспортування, прізвища медичних працівників, які будуть супроводжувати пацієнтку, а також розташування і найменування закладу охорони здоров’я, куди буде госпіталізовано пацієнтку.
Працівники закладів охорони здоров’я ІІІ рівня мають консультувати медичний персонал скеровуючого закладу щодо надання медичної допомоги пацієнтці до прибуття виїзної акушерсько-гінекологічної бригади. У черговій виїзній акушерсько-гінекологічній бригаді необхідно визначити відповідального лікаря, на якого покладатимуться обов’язки ухвалення рішень щодо медичного лікування, а також моніторингу пацієнтки.
Персонал закладу, який приймає пацієнтку, має бути поінформованим про її стан членами виїзної акушерськогінекологічної бригади та бути готовим до надання невідкладної допомоги. Також він має підтримувати зв’язок та інформувати працівника закладу, що направив пацієнтку, про її поточний стан.
Звертаємо увагу на те, що лікарі скеровуючого закладу та лікарі закладу, який приймає пацієнтку, несуть однакову відповідальність за неї під час транспортування.
Читайте: "Внутрішньолікарняні інфекції: види, причини поширення, ізоляція інфікованих"
Оцінювання якості транспортування пацієнтів
Крім розроблення локальних протоколів надання медичної допомоги пацієнтам, управління якістю перинатальної допомоги передбачає проведення внутрішнього та зовнішнього клінічного аудиту та моніторингу якості наданої медичної допомоги. Для цього додатком 6 до Порядку № 51 затверджено індикатори якості медичної допомоги при транспортуванні вагітної, роділлі, породіллі (табл).
Індикатори якості медичної допомоги при транспортуванні вагітної, роділлі, породіллі
Індикатор | Порогові значення | Методика вимірювання |
Частка пацієнтів, до яких не було здійснено виїзду транспортної бригади щонайменше протягом | Кількість пацієнтів, до яких не було здійснено виїзду транспортної бригади щонайменше протягом 8 годин після оформлення виклику помножити на 100 та поділити на загальну кількість викликів | |
Частка транспортованих пацієнтів від загальної кількості викликів | > 95% | Кількість транспортованих пацієнтів помножити на 100 та поділити на загальну кількість викликів |
Частка пацієнтів, кому була проведена відповідна стабілізація стану до приїзду виїзної акушерської бригади | > 95% | Кількість пацієнтів, які потребували транспортування та яким була проведена відповідна стабілізація стану медичними працівниками скеровуючого закладу, помножити на 100 та поділити на загальну кількість пацієнтів, які потребували транспортування |
Частка пацієнтів, до яких було здійснено більше 1 виїзду акушерської бригади | Кількість пацієнтів, які потребували транспортування та до яких було здійснено більше 1 виїзду виїзної акушерської бригади, помножити на 100 та поділити на загальну кількість пацієнтів, які потребували транспортування та до яких були здійснені виїзди бригади | |
Середній проміжок часу між отриманням виїзною бригадою виклику та її виїздом | 30 ± 5 хв. | Загальна кількість хвилин між отриманням усіх викликів та виїздом бригади поділити на загальну кількість виїздів |
Частота потреби у реанімаційних заходах або додаткових інвазійних та/або медикаментозних втручаннях під час транспортування | Кількість випадків із потребою в реанімаційних заходах або додаткових інвазійних і/або |
Індикатори розраховуються щонайменше раз на 6 місяців із обов’язковим подальшим обговоренням отриманих результатів як на I, II рівнях надання медичної допомоги, так і на III рівні за умови обов’язкової присутності представників всіх закладів охорони здоров’я — учасників процесу транспортування пацієнток.
Читайте: "Карта профілактичних щеплень: бланк та правила оформлення"
При цьому враховують:
- частоту ускладнень і летальність під час транспортування;
- відсоткову кількість випадків із потребою реанімаційних заходів або додаткових інвазійних і/або медикаментозних втручань під час транспортування;
- середній проміжок часу між отриманням виклику і виїздом виїзної акушерсько-гінекологічної бригади;
- середній проміжок часу між часом прибуття виїзної акушерсько-гінекологічної бригади до закладу охорони здоров’я, що направляє пацієнтку, і початком транспортування;
- відсоток транспортованих пацієнтів від загальної кількості викликів;
- середній вік транспортованих пацієнток на момент госпіталізації до закладу охорони здоров’я III рівня надання медичної допомоги;
- захворюваність, добову і загальну летальність транспортованих пацієнток.
Важливою складовою моніторингу якості медичної допомоги при транспортуванні пацієнтів є проведення анкетування медичних працівників, які беруть участь у транспортуванні. Додатком 7 до Порядку № 51 затверджено зразки анкет для медичних працівників закладів охорони здоров’я та для працівників виїзної акушерської бригади.
Читайте: "Атестаційна справа медичної сестри"
У анкеті медичним працівникам закладу пропонують оцінити якість та оперативність роботи виїзної акушерської бригади, а також рівень довіри до дій бригади з боку медичних працівників та родичів пацієнтки. Натомість працівники виїзної бригади мають оцінити якість підготовки пацієнтки до транспортування закладом охорони здоров’я, який її направляє, своєчасність надання медичної допомоги і адекватність терапії, а також співпрацю персоналу закладу охорони здоров’я із виїзною бригадою та родичами пацієнтки. Обом сторонам пропонується залишити коментарі щодо поліпшення роботи одне одного.
