Чи мають право на додаткову відпустку зубні техніки?

Позицією 133 розділу ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-­емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679 із змінами), передбачено, що право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів мають молодші спеціалісти з медичною освітою.

Згідно з Випуском 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 р. № 117, кваліфікаційною вимогою до зубного техніка є неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки «Медицина».

Отже, під час визначення права на щорічну додаткову відпустку зубного техніка слід застосовувати зазначену вище позицію. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-­ВР).

Згідно з Порядком застосування Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-­емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 4 червня 2003 р. № 150), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади.

Як створити наглядову раду ЗОЗ: алгоритм дій від розробників постанови

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді