Відповідно до норм Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (ЦК) фізичних осіб, залежно від віку, можна поділити на такі групи:
- малолітні — особи, які не досягли 14 років;
- неповнолітні — особи віком від 14 до 18 років;
- повнолітні — особи, які досягли 18 років.
Статтею 242 ЦК визначено перелік осіб, які є представниками особи за законом. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути й інша особа.
Згідно зі статтею 44 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI (КПК), якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, то як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а за їх відсутності — опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд — постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 52 КПК участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, — з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.
Захисником у розумінні статті 45 КПК є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, щодо якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Порядок та умови здійснення освідування особи визначено у статті 241 КПК, відповідно до норми якої слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами КПК. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.
Отже, освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого здійснюють для виявлення на тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. У разі якщо на час проведення освідування така особа є неповнолітньою, дана слідча (розшукова) дія здійснюється при обов’язковій присутності захисника (адвоката) або/та законного представника (батьків (усиновлювачів), опікунів чи піклувальників особи, інших повнолітніх близьких родичів чи членів сім’ї, а також представників органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній).
НОРМАТИВНА БАЗА
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами і доповненнями)
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI (із змінами і доповненнями)
