Відповідь
Це питання необхідно врегулювати локальним правовим актом такого закладу охорони здоров’я — колективним договором. Адже форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства встановлюють у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР). Якщо на підприємстві не уклали колективний договір, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників.
Зразки планів на 2020-й: скачайте
Якщо колективний договір містить положення з оплати праці, що в Умовах оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Мінсоцполітики і МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 (далі — Умови № 308/519), визначені як обов’язкові, то й оплату праці працівників необхідно здійснювати відповідно до цих норм. Однак слід зауважити, що чинний Класифікатор професій не містить такої посади, як «Завідувач амбулаторії, лікар-терапевт». Тому заклад має узгодити штатний розпис із вимогами чинного законодавства.
А якщо працівник працює на посаді «Завідувач амбулаторії», то він дійсно має право виконувати роботу за спеціальністю (наприклад, лікаря-педіатра) у межах робочого часу за основною посадою з виплатою йому до 25% посадового окладу лікаря відповідної спеціальності (п. 3.1.3 Умов №308/519). Водночас така робота не вважається сумісництвом.
