Алгоритм відкриття стоматологічного кабінету

Як одна з форм надання стоматологічних послуг населенню, індивідуальна медична діяльність, чи приватна практика лікаря­стоматолога, здобула широкого поширення. Приватна практика стоматолога — це форма надання стоматологічної допомоги населенню, за якої пацієнти повністю оплачують вартість лікування.

Стоматологічні послуги надаються підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також приватними особами, які можуть надавати такі послуги за наявності необхідної матеріально­технічної бази та кваліфікованих фахівців. Надання стоматологічних послуг підлягає ліцензуванню, однак не потребує патентування.

Читайте: "Приміщення лікарні: вимоги до архітектури й облаштування"

В Україні існує два види приватних закладів, що надають стоматологічну допомогу. Мережеві клініки — надають послуги за принципом «all inclusive»; варто зазначити, що така система іноді буває невиправданою, оскільки лікарі, що працюють у мережевих клініках, часто мотивовані на максимальний дохід. Невеликі приватні клініки — найперспективніший напрям, в якому лікар з розряду лікуючого переходить в розряд сімейного та стає фінансово залежним від своїх клієнтів, що, безсумнівно, спонукає турбуватися про високий рівень надаваних їм послуг.

Відкриття приватного стоматологічного кабінету

Як правило, відкриття стоматологічного кабінету є наступним етапом професійного розвитку для практикуючих лікарів, що за роки роботи здобули добру репутацію та мають широке коло клієнтів. Однак можливі й інші варіанти, адже відкрити власний стоматологічний кабінет не так вже й складно. Для цього потрібні вільні кошти та знання законодавства України для оформлення необхідної документації.

Насамперед необхідно визначитися з місцем. Враховуючи, що для надання стоматологічних послуг до приміщення мають бути підведені всі комунікації (вода, каналізація, електропостачання), а стоматологічне крісло потрібно міцно вмонтувати в підлогу, можливості для вибору підхожого для кабінету приміщення помітно скорочуються. Звичайно, бажано, аби приміщення для стоматологічного кабінету розташовувалося на першому поверсі. Потрібно пам’ятати, що Державна санітарно­епідеміологічна служба (СЕС) висуває жорсткі вимоги до площі кабінету: на одну стоматологічну установку має припадати не менше 14 квадратних метрів. Якщо ж ви плануєте розмістити два стоматологічних крісла, то треба збільшити цю площу ще на 7 квадратних метрів (і так далі — по сім квадратних метрів на кожне нове робоче місце).

Читайте: "Доказова медицина на практиці"

В пункті 2.6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2011 № 49 (далі — Ліцензійні умови), зазначено, що медична практика здійснюється суб’єктами господарювання на підставі ліцензії та за умови:

• наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним нормам і правилам;
• наявності приладів, обладнання, оснащення відповідно до табеля оснащення виробами медичного призначення лікувальних кабінетів амбулаторно­поліклінічних закладів (при цьому засоби вимірювальної техніки мають бути метрологічно повіреними);
• наявності входу та умов для вільного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо.

Використання одного кабінету, в якому провадиться медична практика, за різними функціональними призначеннями не допускається. Спільне використання приміщень (кабінетів) різними суб’єктами господарювання для провадження медичної практики має підтверджуватись договорами найму, оренди (суборенди) та відповідними документами (актами).

На фасаді будівлі, де розміщується заклад охорони здоров’я або його відокремлений структурний підрозділ, має бути вивіска із зазначенням виду закладу охорони здоров’я, найменування юридичної особи, місцезнаходження та коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Під час відкриття стоматологічного кабінету подумайте ще над тим, що ремонт в приміщенні має відповідати майбутньому іміджу вашої стоматологічної клініки, отож варто продумати дизайн, бо він є однією зі складових успіху вашого бізнесу.

Ліцензіат також повинен розмістити за місцем провадження господарської діяльності з медичної практики в доступному для споживача місці достовірну інформацію, перелік якої наведено у Додатку 1.

Читайте: "Ятрогенія: причини, наслідки, профілактика"

Після проведення ремонту приміщення для відкриття стоматологічного кабінету необхідно закупити обладнання. Обладнання для стоматологічного кабінету — це та стаття витрат, на якій категорично заборонено економити, адже йдеться про людське здоров’я та якість вашої роботи.

Табель оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря­стоматолога та зубного техніка і строки служби основних засобів виробництва стоматологічних послуг визначені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 № 158.

Наступним етапом для юридичних осіб, які започатковують роботу стоматологічного кабінету, є підбір кадрів. В пункті 3.1 Ліцензійних умов зазначено, що медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Такі вимоги встановлені Випуском 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.03.2002 № 117.

Номенклатура спеціальностей затверджена наказами Міністерства охорони здоров’я України «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.1997 № 359 (далі — Наказ № 359), «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23.11.2007 № 742 (далі — Наказ № 742) та «Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів» від 12.12.2006 № 818.

Відповідність спеціальним освітнім та кваліфікаційним вимогам засвідчується такими документами:

• дипломом про вищу медичну освіту державного зразка;
• сертифікатом лікаря­спеціаліста встановленого зразка, виданим вищими медичними навчальними закладами, закладами післядипломної освіти III‑IV рівнів акредитації відповідно до Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого Наказом № 359 (далі — Положення про атестацію лікарів);
• посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії з лікарських спеціальностей встановленого зразка, наведеного у додатку 4 до Положення про атестацію лікарів;
• посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії зі спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою встановленого зразка, наведеного у додатку 3 до Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого Наказом № 742;
• свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних працівників встановленого зразка, наведеного у додатку до Положення про Свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних та фармацевтичних спеціалістів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про підвищення кваліфікації молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою» від 07.09.1993 № 198.

Відповідно до підпункту 3.2 Ліцензійних умов лікарі, які не працюють більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності та допускаються до медичної практики після проходження стажування відповідно до Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного допуску до лікарської діяльності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської спеціальності» від 17.03.1993 № 48.

Читайте: "Медична етика: розв'язання складних ситуацій та поради на щодень"

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності в Україні відповідно до Порядку надання права на професійну діяльність в Україні особам, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Порядку допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн» від 19.08.1994 № 118­с (пп. 3.3 Ліцензійних умов).

Згідно з пунктом 3.4 Ліцензійних умов до провадження медичної практики не допускаються особи, які не відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим пунктами 3.1–3.3.

Започатковуючи роботу вашого стоматологічного кабінету, зауважте, що для роботи в приватному стоматологічному кабінеті персонал необхідно підбирати з розрахунку 1 лікар на 1 стоматологічне крісло. Це мінімальна кількість. Ще необхідно пам’ятати, що тривалість роботи одного лікаря становить максимум 6 годин. Якщо планується, що ваш заклад працюватиме цілодобово, — доведеться найняти, як мінімум, по 4 лікаря на 1 робоче місце. За кожим лікарем має бути закріплена медсестра. Крім медичного персоналу, вам знадобляться адміністратор (1 особа), санітарка (2 особи), за бажанням можна найняти охоронця, завгоспа, бухгалтера і керівника. На практиці останні три посади найчастіше поєднує власник клініки.

В пункті 2.10 Ліцензійних умов вказано, що фізична особа — підприємець має право прийому на роботу лікарів (провізорів) за наявності у фізичної особи — підприємця вищої кваліфікаційної категорії із заявленої спеціальності. Прийом на роботу лікарів (провізорів) здійснюється за спеціальністю фізичної особи — підприємця, а молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою — різного профілю. Прийом на роботу лікарів (провізорів) та молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою здійснюється за умови, що їхній кваліфікаційний рівень відповідає встановленим вимогам.

Читайте: "Огляд новонародженого: алгоритми для медсестер"

Юридичне оформлення стоматологічної практики

Після того, як ви зробили ремонт, закупили обладнання, перевірили наявність сертифікатів на обладнання та медичні препарати, ознайомилися з усіма нормативами СЕС, підібрали кадри, можете подавати документи для отримання ліцензії. Варто зауважити, що після отримання ліцензії ви матимете дозвіл лише на один вид діяльності.

По­перше, вам необхідно зареєструватися як індивідуальний підприємець або юридична особа. Порядок такої реєстрації встановлений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 № 755­IV. Якщо ви є фізичною особою, то для того, щоб зареєструватися як індивідуальний підприємець, вам необхідно звернутися до реєструючих органів для отримання Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

 По­друге, вам необхідно отримати свідоцтво про постановку на податковий облік за місцем проживання (для фізичної особи) або за місцем перебування (для юридичної особи) згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 № 1588.

Ліцензія на заняття медичною практикою

 По­третє, відповідно пункту 20 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775­III вам треба отримати ліцензію на заняття медичною діяльністю. Для цього необхідно звернутися до уповноваженого органу державної влади у сфері ліцензування — Міністерства охорони здоров’я України, заповнивши заяву встановленого зразка про видачу ліцензії та надавши низку документів з відомостями за підписом заявника — суб’єкта господарювання (див. Додаток 2). Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756).

Читайте: "Приміщення лікарні: вимоги до архітектури й облаштування"

Для отримання ліцензії заявник має надати відомості про:

• стан матеріально­технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності;
• наявність нормативно­правових документів, у тому числі нормативних документів з питань стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності;
• наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Також подається засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно­епідеміологічної експертизи, видана за місцем провадження діяльності, про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил.

Заява про видачу ліцензії, яку пише суб’єкт­-заявник, має містити:

відомості про суб’єкта господарювання — заявника, які відповідають Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код — для юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів — для фізичної особи;

назву виду господарської діяльності, на провадження якої заявник має намір одержати ліцензію. Медична спеціальність (спеціальності) фізичної особи — підприємця, яка вказується в заяві на отримання ліцензії, має відповідати тій, що вказана в його документах.

До заяви про видачу ліцензії додається Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Для фізичних осіб — підприємців освітньо­кваліфікаційні документи мають бути оформлені особисто на них.

Документи подаються зібраними в одному файлі з описом вкладених документів. Документи без заяви на одержання ліцензії та опису не приймаються.

Відомості прошиваються і завіряються підписом керівника закладу та печаткою кожна окремо. При посвідченні документа керівником слід керуватися вимогами Національного стандарту України «Вимоги до оформлювання документів»
ДСТУ 4163­2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.

Рішення щодо видачі або відмови у видачі ліцензії ухвалюється впродовж не більше ніж 10 робочих днів з дати прийняття заяви та відповідних документів і надсилається заявнику поштою.

Читайте: "Які медичні рукавички обрати для роботи?"

Фінансові аспекти отримання ліцензії

Після отримання рішення щодо видачі ліцензії суб’єкт господарювання здійснює оплату на рахунок територіального органу Державної казначейської служби та висилає платіжку з відміткою банку про сплату поштою на адресу Міністерства охорони здоров’я (01601, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 7, Управління контролю якості медичних послуг).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 № 1755 плата, яка вноситься суб’єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, видачу дубліката замість втраченої або пошкодженої ліцензії та копії ліцензії, зараховується до відповідного бюджету і вноситься на рахунки територіального органу Державної казначейської служби за відповідним кодом бюджетної класифікації (код бюджетної класифікації 22011800).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719­VII плата за ліцензію здійснюється після того, як прийнято рішення про видачу ліцензії, вона складає одну мінімальну заробітну плату на момент прийняття рішення про видачу ліцензії (з 01.01.2014 — 1218 гривень, з 01.07.2014 — 1250 гривень, з 01.12.2014 — 1301 гривня); плата за видачу кожної копії ліцензії (для підрозділів, філій) складає один неоподаткований мінімум доходів громадян (17 гривень).

Ліцензію одержує керівник суб’єкта господарювання, а за його відсутності — уповноважений ним представник за наявності доручення з підтвердженням повноважень.

Про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, ліцензіат повинен повідомляти протягом 10 робочих днів з моменту їх надходження. Інформування Міністерства охорони здоров’я України здійснюється шляхом надання відповідного повідомлення в письмовій формі разом із документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

У випадку розширення діяльності з медичної практики та збільшення площі приміщення суб’єкти господарювання зобов’язані надати копію висновку державної санітарно­епідеміологічної експертизи (засвідчену в установленому порядку) та довідку про стан матеріально­технічної бази суб’єкта господарської діяльності.

Читайте: "Які медичні рукавички обрати для роботи?"

У разі призупинення провадження медичної практики (спричиненої відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для здійснення медичної практики) і поновлення провадження діяльності ліцензіат повинен письмово повідомити Міністерство охорони здоров’я України про це не пізніше, ніж наступного дня із зазначенням причин і строку простою.

За здійснення підприємницької діяльності без ліцензії або з порушенням Ліцензійних умов передбачена юридична відповідальність, зокрема адміністративна (ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073­X).

Сума, необхідна для входження до стоматологічного бізнесу, коливається від 80 до 200 тисяч доларів залежно від ваших амбіцій і можливостей. Однак не слід чекати натовпу пацієнтів у перший же день відкриття стоматологічного кабінету — ваш бізнес почне окупати себе як мінімум через півтора роки. Але якщо ви витримаєте цей нелегкий період і докладете максимум зусиль, то гарантовано зможете отримати такі дивіденди, які жоден банк вам запропонувати не в змозі.

Сподіваємося, що наш алгоритм відкриття стоматологічного кабінету стане вам у пригоді і допоможе зорієнтуватися, зробити правильний вибір та побудувати свій успішний і перспективний бізнес. Основне — це пам’ятати, що ваша професійна діяльність має бути гармонійним поєднанням максимально широкого спектру послуг із найвищою якістю їх виконання. Саме тоді ваша справа матиме гарантований успіх!