Заклади охорони здоров’я реагують на інформаційні запити населення через засоби масової інформації, друковані пам’ятки для відвідувачів, а також пропонуючи власні шляхи медичного онлайн-інформування, наприклад, відкриття тематичного підрозділу для онлайн-консультацій на власному вебресурсі.
Читайте: "Диспансерний нагляд - організація роботи лікаря"
Та насамперед, потрібно зауважити, що з огляду на відсутність у Основах законодавства про охорону здоров’я поняття, яке б позначало процес використання інформаційних технологій для безпосереднього надання медичної допомоги, краще використати термін «медичне онлайн-інформування». Під ним варто розуміти поширення наукових та медичних знань серед населення відповідно до статті 78 Основ законодавства про охорону здоров’я.
Лікарі закладів охорони здоров’я, в яких використовують медичне онлайн-інформування, можуть брати у ньому участь в обсязі своїх професійних та посадових обов’язків або ж обов’язків, додатково визначених керівництвом. У межах сприяння охороні здоров’я та поширенню наукових і медичних знань онлайнінформування може бути також особистою ініціативою лікаря з вибором для себе та пацієнтів зручного способу обміну інформацією.
Читайте: "Постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції у медичних працівників"
Оскільки нормативними документами чітко не врегульовано діяльність лікаря та позиціонування закладу охорони здоров’я в мережі інтернет, то нині доцільно послуговуватися частиною другою статті 3.2 Етичного кодексу лікаря, яка зобов’язує лікаря у ситуаціях надання допомоги хворому за обставин, які не передбачені законодавством, нормативними актами і посадовими інструкціями, враховувати, насамперед, інтереси хворого, принципи лікарської етики і моралі.
Зміст медичного онлайн-інформування
Насамперед, варто звернути увагу на пункт 7.2 Етичного кодексу лікаря, у якому йдеться, що видання медичного характеру, виступи лікарів на наукових форумах, просвітницька діяльність через засоби масової інформації мають бути бездоганними в етичному плані, обмежуватися об’єктивною науково-практичною інформацією і не містити елементів несумлінної конкуренції, реклами і самореклами. Це положення визначає не тільки характер проведення медичного онлайн-інформування, а й містить рекомендації щодо звернення до того чи того закладу. Наприклад, наполегливе рекомендування користувачеві онлайн-ресурсу звернутися до певного закладу охорони здоров’я із зазначенням, що тільки там пацієнту можуть фахово допомогти, якщо це не відповідає дійсності, є некоректним. Лікар згідно з частиною другою пункту 3.4 Етичного кодексу лікаря також не повинен перешкоджати реалізації права пацієнта на отримання консультації іншого фахівця.
Читайте: "Заробітна плата медичних працівників 2017"
Дотримання анонімності підчас онлайн-консультування пацієнтів
При медичному онлайн-інформуванні вкрай важливим є дотримання анонімності та нерозголошення медичних даних, отриманих у процесі його проведення. У статті 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657XII вказано, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Реалізація цього положення в онлайн-консультаціях передбачає вжиття спеціальних заходів для забезпечення анонімності та отримання добровільної згоди на збір, обробку персональних даних, повне чи часткове їх розкриття.
Для прикладу, проведення медичного онлайн-інформування у тематичному розділі вебсайту закладу охорони здоров’я може передбачати публічну доступність тексту звернень користувачів та відповідей лікарів на них для ознайомлювальної і просвітницької мети за згодою з умовами доступу до цього онлайн-інструмента. Персональні дані, які дають змогу ідентифікувати особу, зокрема її ім’я, адресу, дату народження, доцільно не вказувати або ж подавати їх у форматі, який збереже анонімність особи, і тільки за умови клінічної значущості таких даних у медичному онлайн-інформуванні. Наприклад, поширеним для наукових та публіцистичних праць є спосіб розгляду клінічних випадків зі вказівкою статі, однобуквеним шифруванням імені, вказівкою віку у роках.
Читайте: "Контрольна карта диспансерного нагляду: заповнюємо форму № 030/о"
Проведення медичного онлайн-інформування навіть за умови дотримання повної анонімності також має передбачати добровільну згоду користувача таких послуг на збір та обробку персональних даних, до яких належить стан здоров’я фізичної особи.
Лікарям, які із власної ініціативи займаються медичним онлайн-інформуванням, наприклад, із використанням соціальних мереж, email, програм обміну повідомленнями, бажано формулювати запит для погодження надання персональної інформації та прийняття обмежень онлайн-спілкування з добровільною згодою запитувача при кожному випадку медичного онлайн-інформування. Доцільно надавати перевагу публічним спільнотам у соціальних мережах, форумах, де вже передбачені та сформульовані такі правила. Таким прикладом є участь лікаря у спільноті для обговорення вагітності, вакцинації чи інших питань, для пропагування здорового способу життя, донесення науково обгрунтованих медичних даних іншим користувачам.
Обмеження при здійсненні медичного онлайн-інформування
Спілкування з лікарем за допомогою онлайн-інструментів передбачає певні обмеження щодо оцінювання фізичного стану. Тому воно не може і не покликане замінити візит до лікаря. Медичне онлайн-інформування наразі не є частиною чи видом медичної допомоги, а має надавати виключно інформаційні, науково обгрунтовані відомості щодо цікавої для аудиторії чи окремої особи теми. Тому внаслідок проведення медичного онлайн-консультування не може бути встановлений діагноз та призначене лікування. Адже відповідно до статті 34 Основ законодавства про охорону здоров’я своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта є обов’язками лікуючого лікаря.
Читайте: "Санітарний бюлетень: пам'ятка щодо створення"
Наприклад, неправильно очікувати від онлайн-консультанта поради у виборі чи підтвердженні плану лікування або оцінювання результатів обстежень. Висновки, отримані за допомогою лабораторних чи інструментальних методів досліджень, не є рівнозначними діагнозу, який лікуючий лікар уповноважений встановлювати на їх основі. В умовах медичного онлайн-інформування доцільно розглядати виключно наукові відомості про зміни тих чи тих показників у організмі людини.
При підозрі на раптове погіршення стану, яке загрожує життю чи здоров’ю людини, консультант має наполегливо рекомендувати звернутися до лікаря чи викликати швидку допомогу. Описати симптоматичні способи полегшення його стану буде в інтересах хворого. Вибір медичних препаратів для цього доцільно переадресувати фармацевтичним працівникам. Також хворому варто порадити звернутися до свого лікаря для точнішого оцінювання симптомів, якщо є підстави вважати, що він недооцінює чи завищує серйозність свого стану.
Оскільки у процесі медичного онлайні-нформування дані, які отримує лікар-консультант, складно перевірити, варто передбачити обмеження відповідальності закладу охорони здоров’я та лікаря згідно із чинним законодавством. Розгляд і затвердження керівниками закладів охорони здоров’я спільно із фаховим юристом умов проведення онлайн-консультування дасть змогу мінімізувати юридичні ризики і запровадити прозорі правила медичного онлайнінформування. Чітке повідомлення користувачів про обмеження, які діють щодо онлайнкон-сультування, дає змогу уникнути невиправданих очікувань.
Читайте: "Санітарна освіта: засоби пропаганди у медичному закладі"
Відповідальність щодо онлайн-консультування пацієнтів
При здійсненні медичного онлайн-інформування особами та закладами варто враховувати, що цей спосіб інформування населення передбачає отримання та обробку конфіденційних даних. Керівники закладів охорони здоров’я мають забезпечити створення структурного підрозділу або визначити відповідальну особу, яка організовуватиме роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці відповідно до статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297VI (далі — Закон про захист персональних даних).
Використання у медичній діяльності новітніх інструментів, в тому числі програмних засобів, передбачає також залучення нових учасників — розробників програмного забезпечення, адміністраторів веб-ресурсів, служби технічної підтримки. Якщо для виконання своїх професійних обов’язків вони використовують медичну інформацію, то забезпечення захисту персональних даних та дотримання лікарської таємниці поширюється також і на них згідно із пунктом 6 статті 7 Закону про захист персональних даних.
До програмного забезпечення у закладах охорони здоров’я висуваються додаткові вимоги щодо надійності та коректності при роботі з інформацією, яка не може бути спотворена внаслідок технічних помилок. Тому формулювання чітких, спрямованих на безпеку та цілісність, медичних даних має бути викладене у технічному завданні при замовленні готових чи розробленні нових програмних рішень. Адже відповідальність розробників програмних засобів визначається за умовами виконання технічного завдання.
Читайте: "Медична карта стоматологічного хворого: правила заповнювання"
Варто пам’ятати, що лікарі, які здійснюють медичне онлайн-інформування, не надають медичну допомогу, проте їхні дії мають відповідати Етичному кодексу лікаря, зокрема обмежуватися об’єктивною науково-практичною інформацією і не містити елементів несумлінної конкуренції, реклами і самореклами. Онлайнконсультації допомагають зрозуміти наслідки захворювань та є реалізацією права пацієнта на консультацію іншого спеціаліста (крім лікуючого лікаря), але вони не можуть замінити візиту лікаря та звернення до закладу охорони здоров’я.
Отже, варто наголосити на потребі доопрацювання вітчизняної нормативної бази щодо регламентування консультативної допомоги у медичній практиці з урахуванням сучасного рівня розвитку інформаційних технологій. Також необхідно визначити чіткий механізм правових відносин між особами, які хочуть отримати онлайнконсультації, та лікарями, які їх надають (зокрема щодо оплати праці консультантів).
Частково основи для подальшого розвитку телемедичного та онлайн-консультування закладено у галузевому Наказі № 261, положення якого слід поширити на інші випадки віддаленого консультування. Значної уваги потребує розроблення ефективних механізмів комунікації з урахуванням ініціативи пацієнта до проведення телемедичного консультування, поінформованості щодо збереження його медичних даних та рівня впливу конкретних медичних спеціалістів на рішення щодо його діагнозу чи лікування.
Поглиблене вивчення ефективності телемедичних процедур із погляду доказової медицини та збір статистичних даних дадуть змогу встановити економічний, якісний результат телемедичного обслуговування у галузі охорони здоров’я.
