Якщо особа здійснює приватну медичну практику, то записи до трудової книжки вносити не потрібно. Адже відповідно до статті 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. № 436-IV підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. На виконання цієї господарської діяльності громадянин-підприємець (у т. ч. лікар, який отримав ліцензію на право здійснення медичної діяльності) ні з ким не перебуває у трудових відносинах, а це означає, що трудова книжка на нього не ведеться, оскільки ведення трудових книжок передбачено лише для працівників підприємств, установ, організацій або фізичних осіб, про що йдеться у статті 48 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р.
Підтвердженням діяльності лікаря-підприємця є ліцензія, яка видається йому на певний вид медичної діяльності
та на певний період. Крім того, такий лікар-підприємець підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Він сплачує внесок до Пенсійного фонду, тому немає потреби підтверджувати стаж роботи записами у трудовій книжці.
Якщо такий лікар наймає на роботу інших працівників (наприклад, медсестру), то він робить запис до її трудової книжки. При цьому слід зазначити, що трудові книжки зберігаються безпосередньо у працівників, якщо вони працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму та у фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг. Це передбачено пунктом 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58. Зазначені фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку у державній службі зайнятості.
